Три роки в полоні: воїн зі Шполянщини розповів про перебування в російських катівнях
Гліб Шумило зі Шполянщини з 2021 року служив водієм вантажівки у танковому батальйоні 36-ї окремої бригади морської піхоти. У квітні 2022-го, коли йому виповнилося 19, потрапив у полон. Повернувся в Україну Гліб через три роки, під час обміну полоненими. Про пережите за три роки в неволі він розповів “Суспільному”.
Початок повномасштабного вторгнення Гліб зустрів у Маріуполі. До російського полону потрапив навесні 2022 року:
— Вночі ми вийшли із бункера, зібрали речі, повантажили все в машини і почали шикуватися в колону. Нас мали прикривати танки, але вийшло так, що ми потрапили в атаку, відразу з трьох сторін почався великий обстріл із Градів і мінометів.
Гліб Шумило. Фото з архіву героя публікації
Згодом їхній побратим відвіз частину військових до найближчого бункера:
— Ми туди всі з’їхалися і вже тоді дізналися, хто вижив, а хто ні. Потім наші командири сказали: ми не знаємо, що вам робити, збирайтеся маленькими групами і виходьте, або здавайтесь в полон.
Далі вирішили зібратись групою із 20 людей і виходити в сторону Запорізької області.
— Перейшли поле і почули постріли. Зрозуміли, що це по нас, ми всі лягли і почули: «Работает русский спецназ Крыма». Сказали, щоб ми складали зброю. Наш командир їм каже: все, не стріляйте, зараз ми з вами переговоримо. Він пішов туди, а ми присіли і чекаємо, дивимося туди, автомати позаряджали, і тут він повертається і каже: хлопці, не варто, будем здаватись, бо їх там дуже багато, — пригадав Гліб.
Далі за наказом командира бійці пішли в бік російської армії:
— Ми залишили зброю, речі, документи і пішли до них. Почали розпитувати який ми батальйон, яка бригада. Потім прийшов їхній командир і каже: так, всім лягати обличчям вниз. Ну все, думаю, приїхали…
Потім росіяни провели обшук та відправили в полон. Як згадує Гліб, спочатку їх вивезли на Сартану, далі — на Оленівку. Каже, там був дуже неприємний прийом, деяких хлопців повбивали, а деяких, які були сильно поранені, просто дострілювали.
Гліб Шумило. Фото — “Суспільне. Черкаси”
Після цього їх перевезли в Луганську область.
— Проходить десь місяць, два, три — і у нас з’явився перший двохсотий, у нього були уламки в грудині, біля серця. Коли його виносили, ми стали на коліно, щоб вшанувати його пам’ять. І хтось із наших побратимів крикнув: «Герої не вмирають!». Їх дуже це сильно зачепило, і з того дня почалася просто каторга, — розповів захисник.
Під час перебування в полоні будь-яка відмова виконати наказ закінчувалась побиттям. Гліб пригадує, що їх змушували вчити російські пісні, гімни, вірші. Якщо не вивчив — усіх у відділенні починали бити. Постійно принижували, називаючи укропами, неонацистами, людоїдами. Каже, не зважали, що йому — 20, а дідові — 50 років: усіх катували однаково.
Окрім фізичного тиску, полонених допитували. Гліб пригадав, як йому проводили допит на день народження. Тривав він дев’ять годин:
— Мене викликали, завели в кабінет, пристебнули наручниками до табуретки. Тут знімає камера, тут сидить хлопець у балаклаві і тримає гумову палицю. Якщо я не міг відповісти чи йому щось незрозуміло було, він тією гумовою палицею бив у районі грудей, ніг. Потім зняли з мене наручники, зі спущеними штанами поклали на пуфик і били дошкою по сідницях. Набили сідниці, що вони були аж такого фіолетового, чорного кольору. Потім били електрошокером.
Зі слів Гліба, так російські військові хотіли дізнатись потрібну інформацію. Після допиту його здоров’я погіршилось:
— У мене після того допиту відмовили ноги і руки. Я десь близько 4 місяців пролежав у їхній санчастині. Мене намагались лікувати. Я справляв нужду під себе, приходили мої побратими і допомагали.
У полоні Гліб був протягом трьох років, два з яких його вважали безвісти зниклим:
— Моє прізвище неправильно було записане: Шумейло Гліб Віталійович, а я — Шумило Гліб Віталійович. З Росії в Україну неправильно передали мої дані. І мене не обмінювали, вважаючи безвісти зниклим.
У той день, коли Гліба направили на обмін полоненими, його вивели з камери, одягли мішок на голову й наручники. Каже, намагалися між собою з хлопцями з’ясувати, куди їдуть і що відбувається. Та окупанти заборонили розмовляти, наказали швидко покупатися і йти геть.
Дорога з полону до місця обміну тривала два дні.
Гліб Шумило після звільнення з полону. Фото— омбудсмана України
— Під’їхали і побачили наші, українські номери, наших військових. Усі раділи, один з одним спілкувалися, раділи, посміхалися. Тут відкриваються двері, заходять до нас наші представники і починають розмовляти українською. Це так зігріло, було настільки класно — почути рідну мову. В душі все просто розривалося від радості, що ти вже вдома, ще трохи — і побачиш своїх рідних, маму. Я ще досі не можу повірити, що я на волі, — поділився захисник.
Нагадаємо, у межах масштабного обміну 23 травня з російського полону повернули шістьох черкащан. Ще 13 жителів нашої області звільнили 24 травня.
Читайте «Нову Добу» в соцмережах:
Ще більше новин — на сайті.
