Понад 300 учасників зібрав у Холодному Яру традиційний фестиваль «Родинна колиска захисника»
Фестиваль «Родинна колиска захисника» було проведено вже вчетверте на мальовничій території «Крутого Замісу» у селі Мельники, що на Чигиринщині. Цього разу до нього долучилось понад 300 учасників із різних громад Черкащини. Ідея проведення такого фестивалю, який би згуртував ветеранів та їхніх рідних, виникла в директора Центрального Хабу МХП Олександра Воскобойніка та підтримана Фондом «МХП-Громаді» і ГО «Патріоти рідного краю – Україна» у межах програми індивідуального супроводу та комплексної підтримки військових, ветеранів та їхніх родин «МХП Поруч».
Цього разу ветеранам та членам їхніх родин запропонували насичену та різноманітну програму. Учасники фесту мали можливість взяти участь у командних змаганнях на запропонованих 10 тематичних локаціях. Або ж просто знайти собі заняття до душі на майстеркласах — спекти хліб за старовинним рецептом на заквасці, опанувати традиційні народні ремесла, зробити перші кроки у ткацтві, різьбленні по дереву, гончарстві, розписі. Словом, атмосфера фестивалю була сповнена позитиву та теплих емоцій, які можуть бути в справжній дружній родині. Недарма учасники заходу назвали цьогорічний фестиваль «Родинна колиска захисника» фестивалем єдності.
Директор Центрального Хабу МХП Олександр Воскобойнік подякував захисникам та захисницям за можливість жити та працювати на своїй землі.
– Ми знаходимось у знаковому місці на Чигиринщині. Це «місце сили», яке дійсно дає потужний енергетичний поштовх для емоційного відновлення та перезавантаження, – зазначив Олександр Анатолійович. – Ми хочемо, щоб наші захисники та захисниці відновилися тут емоційно та морально, щоб провели час зі своїми рідними та відпочили. Успішність нашого заходу ми вимірюватимемо кількістю посмішок учасників. Чим більше їх буде, тим більше буде впевненості, що ми все робимо правильно. Фестиваль спрямовано саме на емоційне перезавантаження ветеранів та їхніх родин. Це люди, які пройшли крізь війну, повернулись додому. І ми хочемо їх підтримати.
Голова ГО «Патріоти рідного краю» Юрій Романча зауважив, що під час фестивалю «Родинна колиска захисника» вдалося максимально згуртувати ветеранів та їхні родини, а ще допомогти захисникам, які нині на фронті. Так, було передано автомобіль для бригади, де служить син Поліни Леус, волонтерки, підсилювачі для дронів воїнові з позивним «Ворон», який родом з Холодноярської землі, футбольну форму для команди ветеранів ГО «Честь маю».
А вже наступного дня після фестивалю за дорученням Олександра Воскобойніка Юрій Романча передав бронежилет, шолом та навушники захисникові, який звернувся по таку допомогу саме під час «Родинної колиски захисника».
Присутні на заході представники обласної організації Червоного Хреста України надали консультації з надання домедичної допомоги, запропонували вимірювання тиску та аналіз на цукор для всіх охочих. Також провели лекцію з мінної безпеки.
На окремих локаціях можна було отримати юридичну консультацію та допомогу психолога та юриста від ГО «Веста» і ГО «Патріоти рідного краю – Україна».
До речі, малеча також не сумувала та активно допомагала своїй сім’ї справитись із конкурсними завданнями. А ще дітки традиційно шукали міфічного мельниківського Сонцезавра та ласували смаколиками. Команди провели дружній футбольний турнір. Наостанок найсильніші учасники позмагались у перетягуванні канату. Родини ветеранів також мали можливість поспілкуватись із відомим казкарем Сашком Лірником, послухати чудових пісень від фолькгурту «Крутий Заміс», зокрема, почути нові авторські пісні у виконанні Олександра Линника.
Ветеран Андрій Ситник служив у четвертій танковій бригаді. Воював на Запоріжжі. Виконував завдання оперативного резерву по всій лінії фронту, де була потреба в підсиленні. Авдіївка, Вугледар, Камишуваха, Піски:
– Братська атмосфера, теплі обійми, цікаві конкурси. Усі мої побратими кажуть, що «Родинна колиска захисника» є справжньою насолодою для душі. Цікаві люди, насичена програма, майстеркласи, нові знайомства. Це такий собі добрий релакс.
На запитання, чого сьогодні найбільше потребують ветерани, які повернулись додому, Андрій Ситник відповідає, що дуже важливою є системність у допомозі та інформуванні:
– На жаль, важка бюрократична машина змушує ветеранів задовго чекати цілком заслуженої допомоги. Дуже часто трапляється нічим не виправдане гальмування в отриманні документів. Людина втратила на війні здоров’я, отримала фактично пожиттєві проблеми, і має всіма способами добиватись видачі необхідних підтверджувальних документів. Більше того, як навмисно, у документах робиться багато суттєвих помилок, які бюрократи відмовляються виправляти. Інколи трапляються зовсім цікаві ситуації. Так, в одного мого побратима в документах зазначили, що він є ветераном Великої Вітчизняної війни. Наразі на слушне зауваження про недопустиму помилку, він отримав доволі неоднозначну відмову будь-що переробляти. Такі речі ветерани чомусь мають доводити в суді. Це засмучує, коли бюрократи далекі від війни, починають «ганяти» людину з кабінету до кабінету.
Понад два роки на війні Леонід Луценко. Воював на Донецькому напрямку, захищав Сумщину:
– Я вдячний за цю емоційну атмосферу, яку створили на цьому фестивалі. Це дуже важливо, коли є можливість зігрітись душею. Брав участь у всіх конкурсах із великим натхненням. Ніколи за життя не доводилось плести вінка та і хліб пекти, а тут спробував. А канат, як ми завзято перетягували. Я вважаю, що люди, які підтримують військових, варті поваги. Мені за шістдесят, а я не відчував сьогодні своїх років і наче у молодість повернувся. Вдячний всім людям, які розуміють, що таке війна, і допомагають нашим військовим.
Тетяна Євген’єва
