Андрій Кравець: «Полковник із Черкас зауважив, що кримські партизани руху “Атеш” натхненні вогнем Холодного Яру»
Заступник начальника Черкаського обласного штабу оборони і радник начальника Черкаської ОВА з питань ветеранської політики, полковник Руслан Батир ще донедавна був заступником командира 118-ї окремої бригади територіальної оборони імені отамана Лютого-Лютенка. Того самого Івана Лютого-Лютенка — одного із ватажків Холодноярського руху століття тому…
Основним критерієм для присвоєння такого почесного найменування бригаді черкаських тероборонівців стало те, що постать військового та громадського діяча, сотника армії УНР, повстанського отамана Холодного Яру Івана Лютого-Лютенка тісно повʼязана з військово-політичною історією Черкащини. У довідці, підготовленій тоді знавцями історії, значилося, що Лютий-Лютенко був учасником Першої світової війни, в часі Української революції та Визвольних змагань — кадровим військовим старшИною Дієвої Армії УНР (до літа 1919 року), а потім — командиром загону «Вільного козацтва» (фактичного прообразу територіальної оборони) у Звенигородці і одним з чільних отаманів військового керівництва Холодного Яру у 1919-1922рр. Повстанське псевдо мав – «Гонта», яке підкреслює тяглість традиції Українського Спротиву і може бути взірцем для воїнів вже XXI століття. У складі Дієвої Армії відзначився у переможних боях Першого зимового походу (зокрема, на території Черкащини). У боротьбі проти московських окупантів був одним з найефективніших холодноярських отаманів – за деякими даними, навіть обирався на якийсь час Головним отаманом Холодного Яру.
Чим не приклад цей наш земляк для сучасних воїнів Черкаської бригади тероборони?.. Бійці і офіцери бригади гаряче підтримали ідею такого найменування, яка зрештою втілилася у назві, зафіксованій Указом Президента…
На запитання, чи можна говорити про те, що ім’я Лютого-Лютенка допомагає сучасним воїнам у бою, полковник відповідає: «Вірніше було б сказати, що вся історія Визвольної боротьби і всіх її видатних постатей допомагає розуміти, що сучасний українець продовжує справу своїх дідів-прадідів, – говорить Батир. – Я бачив, як гордяться своєю назвою бійці 72-ї бригади «Чорних запорожців» чи морпіхи, чия 36-а окрема бригада названа на честь контр-адмірала УНР родом з черкаського лівобережжя – Михайла Білинського.
Історія Холодного Яру, його козаків і отаманів дає усвідомлення відповідальності перед наступними поколіннями за невідворотність ствердження Української Незалежності. Легендарна УПА колись теж рівнялася на холодноярців, – навіть псевдо (по-сучасному, «позивні») обирала за їхнім взірцем, певні елементи організації системи розвідки та інженерної справи (у створенні криївок) копіювали.
Іноді можна чути думку про те, що «отаманщина» була якимсь містечковим явищем, прив’язаним до конкретної території, обмеженої рідними селами й лісами. Те саме дехто говорить і про УПА – мовляв, то явище виключно Заходу України. Насправді, все це – наративи проросійської пропаганди. Реально ж, як у Холодному Яру були козаки і отамани родом з інших регіонів України і навіть з Кубані, так і в УПА було багато повстанців і старшин родом з Наддніпрянщини. До речі, я з дитинства чув на рідній Чорнобаївщині розповіді про отамана Нагірного і його козаків – а вони, говорячи мовою сучасних військових «були в оперативному підпорядкуванні» Холодного Яру і проводили спільні бойові дії проти окупантів по обидва боки Дніпра. Фактично, тогочасні «Сили спецоперацій», які діяли у ворожому тилу. А в умовах партизанської війни знання місцевості – це абсолютна перевага над ворогом. От звідки і прив’язка до певної території. Візьміть хоча б сучасний повстанський рух «Атеш» на території тимчасово окупованого Криму, який відчутно тріпає нерви й сили ворога…
До речі, знаєте, що означає «Атеш» у перекладі з кримськотатарської? «Вогонь»! Як тут не згадати про гасло на холодноярському чорному прапорі: «І повіє ВОГОНЬ новий з Холодного Яру!» — наголошує полковник Батир.
