Танцюристки з Черкас зайняли весь п’єдестал переможців на світовому чемпіонаті в Чехії
Сьогодні танець уже не є тільки мовою тіла чи засобом комунікації. У нинішніх реаліях цей вид мистецтва межує зі спортом і значно посилив свої культурні й соціальні впливи, а в умовах війни — є ще одним способом заявити про Україну на міжнародній арені.
Таку місію на чемпіонаті «World of Dance Prague» у Чехії 7 червня виконували танцюристки з Черкас — Анастасія Казанджій, Софія Захаренко, Вікторія Демиденко й Дар’я Мороз. Троє з них зайняли весь переможний п’єдестал, залишивши позаду 34 учасниць з Італії, Німеччини, Нідерландів, Угорщини, Чехії, Польщі, Молдови й України.
Переможниця чемпіонату Анастасія Казанджій зі своєю тренеркою з танців Катериною Нашкородовою
Безперервна підготовка
Попри те, що чемпіонат у Празі тривав лише один день, підготовка до нього вимагала тривалої наполегливої праці. Чемпіонка змагань Анастасія Казанджій зізнається: до таких турнірів неможливо підготуватися за декілька місяців.
— Для мене підготовка до таких змагань розпочалася ще з першого дня, коли я ступила на поріг танцювальної зали. Це важка праця впродовж багатьох років — удосконалення себе та свого руху. А ще до таких подій треба готуватися не тільки фізично, а й морально, — запевняє Анастасія.
Анастасія Казанджій
Її тренерка пані Катерина каже, що танцівник не тренується до конкретного змагання — він у підготовці постійно.
— У нашій студії не буває окремого «етапу підготовки», — пояснює Катерина Нашкородова, викладачка хореографії в Черкаському національному університеті й засновниця приватної танцювальної студії в Черкасах. — Ми беремо участь у сезоні конкурсів і завжди перебуваємо в тонусі. Аби виступити добре в Празі, ми “обкатували” номери на інших конкурсах, зокрема на Global Talent у Києві. Постійна практика — це наш шлях.
Анастасія Казанджій зі своєю тренеркою з танців Катериною Нашкородовою
Та попри системну підготовку, чемпіонат у Чехії мав особливе значення. Для Анастасії це був не просто конкурс — це була нагода гідно представити Україну, показати власний стиль і творчий почерк.
Сила в сміливості: неформатний виступ
На чемпіонаті Анастасія виступала з власною хореографією. В основі її переможного танцю — комедійний образ. Тоді як більшість учасників працюють з драматичними або філософськими темами, вибір черкаської танцюристки видавався ризикованим.
— Я боялась, що моя робота буде «не в форматі», — згадує Анастасія. — Усі — з серйозними концептами, а я — з гумором. Але моя тренерка сказала: «Ти не маєш підходити під шаблони, покажи свій стиль! Не всі можуть якісно передати комедію, а ти можеш». І це було найкраще рішення.
Фрагменти переможного танцю Анастасії Казанджій у Празі
Її номер став яскравою противагою загальному настрою конкурсу — і запам’ятався. Саме щирість, нестандартність і впевненість у собі дали дівчині перше місце. Грошовий приз вона планує інвестувати у свій подальший розвиток.
Фрагменти переможного танцю Анастасії Казанджій у Празі
Попри шалену конкуренцію, каже Настя, змагання за кордоном приносять їй не напругу, а радість:
— На таких конкурсах нереальна атмосфера та енергетика! Усі один одного підтримують та вітають з перемогою — навіть якщо ви незнайомі. На жаль, цього дуже не вистачає на українських чемпіонатах…
Танцювальне виховання — від болю до натхнення
Анастасія Казанджій — не просто танцівниця. Вона — тренерка, студентка двох університетів, волонтерка і художниця. У її щоденному графіку — репетиції, викладання, навчання й творчість.
Анастасія Казанджій, фото — з особистих архівів героїні
Свою кар’єру вона почала з хіп-хопу, диско, слоу і джаз-фанку, але згодом відкрила для себе модерн, контемпорарі та імпровізацію. Саме ці стилі дозволили їй висловлювати емоції без слів і ставати багаторазовою чемпіонкою України та переможницею престижних міжнародних конкурсів.
Анастасія Казанджій на змаганнях у Німеччині, фото — з особистих архівів героїні
У підлітковому віці Анастасія пережила важкий період: через стан здоров’я лікарі заборонили їй тренуватися. Але тоді почався новий етап — тренерський. І тепер вона не уявляє себе без цієї справи.
— Діти – це моє натхнення. Вони дають мені сил іти далі, розвиватися, не зупинятися на досягненому. Зараз у мене чотири групи учнів — є і дошкільнята, і підлітки, — каже Настя. — І вони вже виступають на змаганнях. Але найважливіше — я вчу їх любити танець, а не лише вигравати.
Анастасія Казанджій на занятті з дітьми, фото — з особистих архівів героїні
Попри проблеми зі здоров’ям, Анастасія намагається танцювати щодня. Не маючи змоги відвідувати повноцінні тренування, дівчина компенсує це практичними парами в університеті й заняттями зі своїми учнями в приватній студії. Крім того, вона регулярно відвідує майстеркласи танцювальних педагогів.
Катерина Нашкородова пишається досягненнями своєї учениці і на змаганнях, й у викладанні:
— Настя — поцілована богом, — каже її тренерка. — У ній склалося все: і талант, і працездатність, і характер. Я дивлюся, як вона ставить номери своїм дітям, як мислить про мистецтво, і розумію — це справжній хореограф, не просто танцівник.
Анастасія Казанджій на занятті з дітьми, фото — з особистих архівів героїні
Для Анастасії танець — не лише змагання, а ще й спосіб змінювати світ. Вона є учасницею благодійних пластичних вистав, на яких збирають кошти на ЗСУ — «Karma», «Humanities», «З попелу» та «Ноктюрн». Вона впевнена: мистецтво має силу впливу, і саме зараз ця сила потрібна Україні.
Війна змінила маршрут — не мрію
Срібна призерка чемпіонату Софія Захаренко — родом із Мелітополя. Саме там 9 років тому й почався її танцювальний шлях. Через повномасштабне вторгнення росії разом із ріднею вона вимушено оселилася в Черкасах.
Софія Захаренко, фото — з особистих архівів героїні
Тут 15-річна Софія вже адаптувалася: тренується в одній із приватних студій і вийшла на новий рівень — сьогодні танцює у 5 різних стилях.
— Я тренуюся цілий рік, без пауз. Одні конкурси змінюються іншими, тож по суті ми готуємося і на змаганнях, і на тренуваннях, — розповідає Софія. — Але, звісно, до чемпіонату у Празі ми доклали максимум зусиль. Саме на цих змаганнях була велика кількість учасників, тож треба було показати себе так, щоб журі тебе запамʼятали серед інших учасників.
Її тренерка, хореографка приватної танцювальної студії в Черкасах Анна Гасіч додає: цей виступ став фінальним акордом сезону. Упродовж року Софія стабільно показувала високі результати: друге місце на World of Dance Ukraine у Львові, третє — у Німеччині, шосте — в Києві.
Та це не означало, що можна розслабитись, каже хореографка: за місяць до Праги було багато стабільної та інтенсивної праці.
Софія Захаренко зі своєю тренеркою з танців Анною Гасіч
— Соня — перша дитина, яку я почала тренувати, — говорить Анна. — Ми з нею пройшли багато, і я дуже пишаюся тим, як вона росте. Софія готова кожного дня бути в залі по декілька годин і ніколи не скаже, що втомилась. Іноді навіть доводиться її стримувати, щоб вона не заганяла себе. Тож кожен її успіх — це результат величезної праці й наполегливості.
Жити танцем: переможці тренуються безупину
Третьою на п’єдесталі переможців «World of Dance Prague» опинилася 13–річна Вікторія Демиденко.
Танцями дівчина займається з трьох років. Пройшла різні стилі, студії й підходи. У дев’ять потрапила до хореографки приватної танцювальної студії Єлизавети Волошиної — і саме тут почала відчувати танець по-справжньому.
Вікторія Демиденко
Викладачка називає Вікторію однією з провідних танцівниць її студії: та бере участь у наймасштабніших чемпіонатах України та світу.
— Для чемпіонату в Чехії для Вікторії поставили новий танцювальний номер, і вона опановувала його за місяць, — каже Єлизавета Волошина. — Але за плечима — вже низка серйозних виступів: 7-ме місце на фіналі WOD Ukraine у Львові серед танцівників усіх стилів і вікових категорій і 7 місце — на WOD Germany у Дортмунді.
Вікторія розповідає, що тренується упродовж усього року й постійно бере участь у змаганнях. До чемпіонату в Празі дівчина готувалася кілька місяців.
— На перших трьох «World of Dance» я навіть не заходила в топ-20, — згадує Вікторія. — Але не зупинялась. Бо не можу відволіктись від танцю — я цим живу. Якщо десь іду чи гуляю — я танцюю.
За словами учасниці, на цьому чемпіонаті була велика кількість сильних танцюристів. А сподобатися суддям завжди складно, бо кожен оцінює по-різному і кожному подобається різне.
Вікторія Демиденко зі своєю тренеркою з танців Єлизаветою Волошиною
Тренерка Єлизавета говорить, що багато змагань, постійні тренування та велика відповідальність за результат учениці дуже виснажують і її особисто, але водночас і надихають:
— Коли бачиш її на сцені — розумієш, що все недаремно. Хоч складно, але це варте зусиль.
Тренер — наставник, підтримка і конкурент
Усі учасниці чемпіонату мають сильну підтримку з боку своїх наставників. І Катерина Нашкородова, й Анна Гасіч, і Єлизавета Волошина говорять про своїх учениць із великою гордістю.
На змаганнях у Чехії вони виконували важливу роль — підтримували своїх учасниць. За словами Катерини Нашкородової, її підопічним важливо розуміти, що за ними хтось є: люди, які підтримують, коли щось не виходить, додають віри в себе.
Катерина Нашкородова зі своїми підопічними Анастасією та Дар’єю на чемпіонаті в Чехії
— На цьому чемпіонаті все так і було: Настя виступала з власною хореографією і радилася зі мною щодо вибору музики, щодо постановки самого номеру й костюма… Моє завдання було — направити, дати пораду, коли мене про це просили, бо, врешті, вона вже доросла танцівниця. Уже зараз мій вплив на неї дещо менший, хоча я формувала її як танцівницю з 10 років. Увесь час була поряд, раділа успіхам своєї учениці, і зараз дуже щаслива, що Настя може досягати таких вершин, — каже пані Нашкородова.
Сама ж тренерка на цих змаганнях зірвала голос, уболіваючи за своїх дівчат.
Однак не завжди роль викладача — лише бути за кулісами. Єлизавета Волошина й Анна Гасіч зауважують: часто тренери й самі є учасниками таких змагань, причому можуть виступати на одному конкурсі зі своїми підопічними. У такому разі викладач по суті змагається зі своїми учнями, однак і тоді, певна хореографка Єлизавета, мусить бути підтримкою для своїх танцюристів.
Єлизавета Волошина
Викладачка Анна Гасіч у свої 23 теж має активну танцювальну кар’єру: радіє, що може поєднувати тренерство та свої власні виступи. На її думку, дуже важливо, що учні бачать її не тільки викладачкою, а й танцівницею, яка так само працює, хвилюється та хоче рости й розвиватися.
Анна Гасіч
Місія — пройти відбір і витримати напружену конкуренцію
Повернулися додому черкаські танцювальниці в піднесеному настрої, хоча насправді поїздка до Праги не лише подарувала позитивні емоції, але й виснажила учасниць і їхніх тренерок.
Викладачка Єлизавета Волошина розповідає, що одним із найважчих етапів змагань є відеовідбір учасників — не кожен охочий може долучитися до чемпіонату такого рівня.
— Коли відправляєш відеозаявки своїх учнів, починаєш нервувати: «Чи достатньо я підготував дитину до цих змагань?», «Чи допустять до виступу саме цей номер?». Саме очікування відповіді від організаторів дуже тривожить, а коли вже знаєш, що тобі підтвердили участь, починаєш ще з більшим запалом допрацьовувати моменти в хореографії з дитиною, — каже тренерка Вікторії.
Після відбору — ще одне надзавдання для учасників: упоратися з хвилюваннями й страхом, коли вони виходять на таку велику сцену, і продемонструвати все, що було напрацьоване в танцювальному залі. Саме тому такі змагання, говорить Єлизавета, — важливий, але непростий досвід.
Команда Єлизавети Волошиної — переможці змагань у Львові, фото — з особистих архівів героїні
— Морально дуже складно, коли розумієш, що на змаганні буде більш як 50 найсильніших учасників з різних країн. Важко усвідомлювати, що ти можеш поїхати на ці змагання і не взяти призового місця. Але при цьому будь-який результат важливий для розвитку як педагога, так і учасників. Після кожних масштабних змагань розумієш, над чим треба більше працювати, що змінити, аби на наступний раз піднятися на сходинку вище, — каже Єлизавета.
Тренерка Анна Гасіч каже, що за спільної участі на змаганнях переживає за своїх учнів більше, ніж за себе, але вважає це нормальним. Головне — правильно готуватися до цього й навчитися опановувати себе.
Анна Гасіч зі своєю підопічною Софією, фото — з особистих архівів героїні
— Не завжди все, що ти вкладаєш, дає очікуваний результат. Дуже багато розчарувань, коли не отримуєш бажаного або не виправдовуєш очікувань. Але якщо не здаватись і йти маленькими кроками, як ми і робимо з Сонею, то вже перший результат окриляє, і тобі хочеться тільки більше.
Історія поразки як нового старту в танцях
Поза успішними історіями переможниць «World of Dance Prague» лишився виступ ще однієї танцівниці з Черкас — 16-річної Дар’ї Мороз. За підсумками конкурсу дівчина опинилася на 24-й сходинці серед 37 учасників.
Дар’я Мороз
Її тренерка Катерина Нашкородова певна, що Дар’їн результат — хороший здобуток, адже конкуренція на чемпіонаті доволі висока, крім того, для юної танцівниці це — перший досвід участі на міжнародній арені і перший виступ із власною хореографією.
Дівчина розповідає, що посилено готувалася до цих змагань цілий місяць. Каже, для неї це був дуже інтенсивний, але надзвичайно цінний період.
— Напевно, найскладнішою частиною стала серйозна конкуренція — рівень учасників був справді високим. Та все одно участь у цьому чемпіонаті дала мені неймовірну мотивацію ще наполегливіше працювати над собою та над своїм танцем. Моя ціль — і надалі виходити на такі масштабні сцени й поступово підніматися ще вище, — ділиться Дар’я.
Танцями Дар’я Мороз займається вже 11 років. Любить цю справу, бо в такий спосіб може відкриватися світові, повністю відчувати своє тіло й творити щось справжнє та щире.
Танцюриста ноги годують?
Черкаські танцюристки впевнені: і юним учасницям, і їхнім хореографам дуже важливо отримувати досвід не лише у своєму місті чи країні, а й за кордоном. Однак зараз, в умовах війни, дуже важко добиратися на міжнародні змагання.
— Це досить довга, виснажлива дорога і, звичайно, — гроші, — каже викладачка Анна Гасіч.
Софія Захаренко й Вікторія Демиденко зі своїми тренерками
Тренерка Катерина Нашкородова розповідає, що організація самої поїздки до Праги була чи не найважчим етапом чемпіонату. Спершу вона й підопічні до останнього думали, що не потраплять на ці змагання: не складалося з датами через інші заплановані події, потім мали проблеми з бронюванням житла, казуси в дорозі…
Усе це — за власний кошт учасниць, їхніх батьків і тренерів. Торік колектив Катерини Нашкородової брав участь у чемпіонаті «World of Dance Ukraine» у Києві і виборов право виступати у суперфіналі США. Тоді звернулися до місцевої влади з проханням про фінансування, бо такі витрати для черкаських танцівниць — величезні. Але отримали відмову: “на ці змагання коштів у місцевому бюджеті не передбачили”, тож представляти Україну на «World of Dance» в Лос-Анджелесі черкаська команда поїхала за власний кошт і завдяки пожертвам небайдужих людей.
— Звісно, нас підтримують у ЧНУ імені Б. Хмельницького: я там викладаю, а Настя навчається на хореографку. Тож завжди ідуть назустріч, коли просимо допомогти із залами для тренувань абощо. Взагалі це круто, що нарешті в Черкасах є хореографічний напрямок на базі університету, і тепер можна навчатися танців у нас, нікуди не їхати. Але, звісно, хотілося б більше уваги до танцювальних ініціатив і всіляких конкурсів, більше підтримки мистецтва на державному рівні, — каже Катерина Нашкородова.
За її словами, дуже приємно вигравати на таких престижних танцювальних подіях, де збираються достойні конкуренти, бути поряд із такими танцівниками на одній сцені — це вже “вау”. При цьому українські танцюристки — доволі сильні учасниці і часто мають вищий рівень підготовки, ніж представниці з Європи. Доказом того, зокрема, є і нещодавні три призові місця черкащанок на празькому чемпіонаті. До слова, 4 і 5 місця на цих змаганнях у Чехії вибороли танцюристки з України, одна з них представляла європейську країну. Тож маємо це цінувати й заохочувати.
Довідково:
Конкурс «World of Dance Prague» — це міжнародний танцювальний чемпіонат, що є частиною глобального проєкту World of Dance, заснованого у США 2008 року. Змагання охоплюють понад 25 країн світу, включаючи США, Канаду, Південну Корею, Японію, Францію, Німеччину, Чехію й інші. Платформа об’єднує найкращих танцівників та команди, популяризує вуличні, сучасні та естрадні танцювальні стилі і надає молодим виконавцям шанс виступити на світовій арені.
Юлія Світайло
Читайте «Нову Добу» в соцмережах:
Ще більше новин — на сайті.
