Чотирилапий терапевт: як у Черкасах собаки допомагають зцілювати

Теплі очі, м’яке хутро й безумовна відданість — саме так виглядають новітні асистенти у справі реабілітації та психологічної підтримки. Каністерапія — метод, що ґрунтується на взаємодії людини з собакою — дедалі активніше впроваджується і на Черкащині. Те, що ще донедавна здавалося екзотикою, сьогодні стає частиною буднів реабілітаційних центрів, шкіл, лікарень. Собаки тут — не просто улюбленці, а справжні «колеги» фахівців, здатні заспокоїти, підтримати, додати мотивації до життя.

У цьому матеріалі ми розповімо, як працює каністерапія на Черкащині, хто стоїть за розвитком цього напрямку та як чотирилапі друзі допомагають дітям, ветеранам і людям з інвалідністю долати труднощі.

Як собаки допомагають зцілювати: суть каністерапії

Каністерапія — це напрям терапії за участі спеціально навчених собак, який використовують для емоційної, фізичної, соціальної чи когнітивної підтримки людини. Слово «каністерапія» походить від латинського canis — «собака» та грецького therapeia — «лікування, піклування». У дослівному перекладі термін означає «лікування за допомогою собак».

Метод виник у середині ХХ століття, коли вчені та медики почали помічати позитивний вплив спілкування з тваринами на психоемоційний стан людини. Один із перших документованих випадків застосування собак у терапії — робота американського психіатра Бориса Левінсона в 1960-х роках, який виявив, що присутність його собаки допомагає встановити контакт із пацієнтами, особливо дітьми.

Сьогодні каністерапія активно використовується в усьому світі — від центрів реабілітації до шкіл, будинків престарілих і навіть у в’язницях. І хоча в Україні цей напрям ще тільки набирає обертів, він уже доводить свою ефективність і важливість.

Каністерапія має широкий спектр застосування й рекомендована людям різного віку та з різними станами здоров’я. Зокрема:

• Дітям з порушенням аутистичного спектра— допомагає зменшити рівень тривожності, покращити соціалізацію, комунікативні навички та концентрацію уваги. Собаки часто стають для таких дітей «містком» до взаємодії з оточенням.
• Людям із посттравматичним стресовим розладом (ПТСР) — особливо ветеранам війни, біженцям, жертвам насильства. Контакт із собакою знижує рівень стресу, стабілізує емоційний стан, повертає відчуття безпеки.
• Люди старшого віку — тварини дарують тепло й турботу, запобігають самотності, стимулюють активність та позитивно впливають на пам’ять і настрій.
• Пацієнтам після інсультів та травм — взаємодія з собакою мотивує до руху, покращує дрібну моторику, координацію та настрій під час відновлення.
• Дітям з інвалідністю чи затримками розвитку — допомагає у фізичному, емоційному та мовленнєвому розвитку.
• Пацієнтам з депресією, тривожними розладами — тварини створюють відчуття прийняття, допомагають повернути ритм життя, стимулюють до взаємодії зі світом.

Каністерапія не є заміною медикаментозного чи психотерапевтичного лікування, але її ефективно поєднують із основними методами реабілітації та підтримки.

Лікують без слів: у Черкасах собаки стають помічниками в реабілітації

Терапія за участі собак — не новинка для світу, однак на Черкащині цей напрям тільки починає активно розвиватися. Один із головних осередків каністерапії в регіоні — Черкаський обласний клуб службового собаківництва ТСО України, якому вже понад 50 років. За цей час він пройшов трансформацію від суто дресирувального центру до місця, де чотирилапі друзі не лише навчаються службі, а й допомагають людям відновлювати душевну рівновагу.

За словами керівниці клубу Наталії Кривоколінської, ще донедавна основним завданням тут було підготувати надійного напарника для прикордонника або поліцейського. Займалися переважно тренуванням на витривалість, слухняність, роботу по сліду. Але з часом тренери почали помічати — собаки мають надзвичайну чутливість до людського стану, вміють заспокоювати, підтримувати, навіть без слів.

– Ми давно займаємось дресируванням, ще до періоду незалежності України вже завершили виставкову кар’єру, то стало питання: що далі? Собаки навчені, спокійні, виховані — хотілося знайти їм справу. І коли з’явився напрям каністерапії, ми зрозуміли, що фактично давно цим і займалися — просто тоді це так не називалося, – розповіла пані Наталія.

Сьогодні в клубі діє кілька пар «собак-помічників», які офіційно займаються каністерапією. До цієї роботи допускають далеко не кожного пса — важливо, щоб тварина була врівноваженою, неагресивною, відкритою до контакту з незнайомими людьми, стресостійкою й ніжною водночас.

Самі заняття проходять у різних форматах. Інколи це просто спокійна присутність собаки в палаті — людина може його погладити, поспостерігати за ним, відчути тілесний контакт. В інших випадках — це ігрові сесії з дітьми, коли тварина виконує команди або демонструє трюки. Або ж — рухові вправи, де заохоченням для реабілітанта стає собака: дитина, яка не хотіла вставати з ліжка, раптом хоче побігти, бо «песик чекає».

– Дуже часто до нас звертаються батьки дітей із порушеннями, — ділиться досвідом пані Наталія. — Для таких дітей комунікація з людьми може бути складною, але собака — зовсім інша історія. Він не засуджує, не тисне, не чекає відповіді. Дитина відкривається, починає довіряти, проявляти емоції.

Також каністерапію активно застосовують для підтримки людей із посттравматичним синдромом, ветеранів, пацієнтів після інсульту або тяжких хвороб. Тварина в цьому контексті стає своєрідним «соціальним містком» — вона допомагає людині повернутись до контакту з навколишнім світом.

Учасники команди підкреслюють: каністерапія — це не просто «погладити песика». Це системна, відповідальна робота, яка вимагає підготовки, спостережень, взаємодії з медичними працівниками. Сеанси тривають не більше 20–30 хвилин — щоб не перевантажувати ні людину, ні тварину. Адже відновлення собаки-помічника займає дві-три години.

Попри всі складнощі, фахівці клубу переконані: це справа, яка справді варта зусиль.

– Найбільша нагорода — коли бачиш, як очі дитини, яка боялася світу, починають світитися. Коли людина, яка не розмовляла, раптом скаже: «Це мій друг», — каже Наталія Кривоколінська. — Ось тоді розумієш: ти робиш щось важливе.

Куди приходять «собаки-терапевти»?

Попит на каністерапію на Черкащині дуже високий. Запити надходять із різних напрямків і закладів. Зокрема, інструктори регулярно відвідують:

Особливість каністерапії у Черкасах — це готовність іти назустріч потребам кожного. Куди запросили — туди йдуть. Якщо це школа чи медичний заклад — там проводять заняття.

Наталія Кривоколінська підкреслює: важливо не лише фізичне здоров’я, а й емоційний стан пацієнта. Саме він визначає, наскільки ефективною буде реабілітація. Тож каністерапія — це більше ніж тренування собак, це важлива складова психологічної підтримки і відновлення.

Хто «працює» каністерапевтом?

Для терапевтичної роботи обирають здебільшого породи, що поєднують дружелюбність, розум і спокійний характер. Найчастіше це:

Не кожен собака підходить для роботи в терапії. Каністерапевт повинен мати такі якості:

• Соціальність і відкритість — собака має легко контактувати з різними людьми, бути терплячою до дітей, людей з інвалідністю, не боятися гучних звуків і нових середовищ.
• Терпимість і спокій — не проявляти агресії або страху, витримувати довготривалі контакти, наприклад, обійми чи погладжування.
• Слухняність і дисциплінованість — чітко виконувати команди інструктора або терапевта, поводитись делікатно.
• Витривалість і стресостійкість — не нервувати у стресових ситуаціях, залишатися рівноважним.
• Емпатія — здатність «відчувати» настрій людини і підтримувати позитивний емоційний стан під час сесій.

Підготовка собаки до терапевтичної роботи — це тривалий і послідовний процес:

1. Соціалізація з раннього віку. Собака знайомиться з різними людьми, звуками, обставинами, щоб не боятися нових ситуацій.
2. Навчання базовим командам. Відповідальність за навчання лежить на інструкторах і власниках: собака має бездоганно виконувати основні команди — «сидіти», «лежати», «до мене», «стій».
3. Спеціалізовані тренування. Це вправи, що готують собаку до роботи з різними категоріями пацієнтів, наприклад, дітьми з інвалідністю, людьми, які пересуваються на кріслах колісних, військовими.
4. Відпрацювання поведінки під час терапевтичних сесій. Собаку навчають залишатися спокійною, делікатною, враховувати емоційний стан людей.
5. Іспити і сертифікація. Після навчання собаку разом із кінологом або терапевтом перевіряють на спеціальному іспиті, де оцінюють її реакції у різних ситуаціях, слухняність і готовність до роботи. Позитивний результат підтверджують офіційним сертифікатом.

Лише після проходження всіх етапів підготовки собака отримує право працювати каністерапевтом. У Черкасах цим займаються досвідчені інструктори Черкаського обласного клубу службового собаківництва ТСО України, які вже понад п’ять років успішно впроваджують каністерапію у практику реабілітації.

Каністерапія довела свою ефективність як метод комплексної реабілітації, який допомагає не лише фізично, а й емоційно. На Черкащині цей напрямок поступово набирає обертів завдяки професіоналам і їхнім чотирилапим партнерам, які щодня змінюють життя пацієнтів на краще. Важливо розуміти, що успіх каністерапії залежить не лише від вибору породи чи тренування собак, а й від уважного, відповідального ставлення до кожного, хто потребує допомоги.

Розвиток і популяризація каністерапії в регіоні відкриває нові можливості для соціальної інтеграції людей з інвалідністю, підтримки військових та інших груп, які потребують реабілітації. Тож інвестиції в цей напрямок — це інвестиції в здоров’я та добробут громади загалом.

Катерина Супрун