Коли «Міста» замало: книжки з таким самим післясмаком
Ще всі зі школи пам’ятають книгу Валер’яна Підмогильного «Місто» – роман, що вирізняється серед класики української літератури своєю модерністю, психологізмом і глибоким конфліктом між селом і містом, традицією й амбіціями. Його головний герой, Степан Радченко, підкорює Київ, але з кожним новим кроком втрачає частинку себе.
Цей твір не втрачає актуальності й сьогодні. Багатьом читачам після «Міста» хочеться ще — ще урбаністичного простору, ще складних рішень, ще боротьби з обставинами й собою. Якщо ви шукаєте щось у дусі Підмогильного — ось добірка книг, що зачіпають подібні теми або перегукуються з «Містом» по стилю, героях чи ідеї.
«Модри Камень», Олесь Гончар
Збірка «Модри Камень» — одна з тих книг, які не просто читаєш, а переживаєш. Вона поєднує твори, що різняться тематикою, місцем і часом дії, проте кожна новела — це глибоке занурення в світ людських почуттів, характерів і внутрішніх зламів.
Олесь Гончар – один із найяскравіших майстрів української літератури ХХ століття, створює оповіді, в яких психологізм межує з поезією. Його герої — це не абстрактні постаті, а живі люди, часто звичайні на перший погляд, але з великою внутрішньою силою. Вони стикаються з моральним вибором, любов’ю, втратою, війною — і саме в таких моментах проявляється істинне людське.
Як і в «Місті», тут є пошук сенсу — у житті, стосунках, боротьбі.
«Я (Романтика)», Микола Хвильовий
Микола Хвильовий — одна з найяскравіших і найтрагічніших постатей української літератури ХХ століття. Він не лише талановитий прозаїк, а й ідеолог культурного повороту, який рішуче виступив за модернізацію українського мистецтва. Його тексти вирізняються інтелектуальністю, психологічною глибиною та стилістичною сміливістю.
Особливе місце серед його творів посідає новела «Я (Романтика)» — психологічна драма про роздвоєння особистості на тлі революційної доби. Це не просто історія про фанатика-комуніста, який зраджує самого себе, страчуючи власну матір. Це твір про глибоку моральну кризу, коли ідеологія стикається з людським. Герой новели — уособлення покоління, розтерзаного між обов’язком перед новою владою та голосом сумління. Його внутрішній конфлікт — це і біль доби, і передчуття катастрофи, яка справді сталася з усією культурною елітою.
Як і в «Місті», тут діє інтелектуал, який шукає правду в хаосі епохи.
«Любий друг», Гі де Мапассан
Схожі ідеї можна знайти і в зарубіжній літературі. До прикладу, книга «Любий друг».
Жорж Дюруа, провінціал із Франції, підкорює Париж, використовуючи людей і обставини. Його шлях до успіху — це дзеркальне відображення стратегії Степана Радченка.
У центрі відомого роману французького письменника Гі де Мопассана — постать авантюриста, який мріє зробити блискучу кар’єру. Доля не наділила його жодним талантом, окрім хіба гнучкого сумління. Привабливий й улесливий, юнак виявляє, що може підкорити серце будь-якої жінки, тож користається цим радо, незалежно від того, чи це дружина друга, чи мати й донька одночасно.
Ім’я головного героя, Жоржа Дюруа, на роки стало синонімом успішної безпринципності — як і в романі «Місто» Валер’яна Підмогильного.
«Червоне і чорне», Стендаль
Як і в попередньому прикладі з Жоржем Дюруа у французькій літературі, у зарубіжних класиків часто постає образ героя, який прагне вирватися з провінційного світу та збудувати себе заново.
Жюльєн Сорель зі «Червоного і чорного» Стендаля — яскравий тому приклад. Він, як і Степан Радченко, мріє про кар’єру та кохання, і для цього готовий на жертви. Ідеали, честолюбство, боротьба між холодним розрахунком і романтичними поривами — все це веде його до трагічного фіналу.
У його душі до кінця боролися дурні нахили і людяність, холодний розрахунок і романтична чутливість, а любовна інтрига та честолюбні мрії ведуть його до гільйотини — як і в історії Степана Радченка.
«Портрет митця замолоду», Джеймс Джойс
Як і в попередніх прикладах із Жоржем Дюруа та Жюльєном Сорелем, образ героя, що проходить складний шлях становлення творчої особистості в непростому суспільстві, часто зустрічається у зарубіжній класичній літературі.
Яскравим втіленням цього є автобіографічний роман Джеймса Джойса «Портрет митця замолоду». Тут, як і в історії Степана Радченка, ми бачимо інтелектуальні пошуки, розрив із традицією і вихід за межі свого часу. Юність Стівена Дедалуса — це пошук ідентичності, мистецького голосу й звільнення від соціальних і релігійних обмежень, що робить його історію універсальною та близькою кожному митцю.
Як і в попередніх прикладах із Жоржем Дюруа та Жюльєном Сорелем, у Джеймса Джойса показано складний шлях становлення особистості в жорстокому суспільстві, інтелектуальні пошуки і розрив із традицією — як і в романі Валер’яна Підмогильного «Місто».
Ці всі книги об’єднують спільні теми: амбіції та мораль, роздвоєність між ідеалами і реальністю, конфлікт традиції і модерності, а також прагнення героїв до самоствердження і перебудови себе в нових соціальних умовах.
«Місто» Підмогильного — це українська версія «роману самотворення», який ми знаємо з класики світової літератури. Його читають як дзеркало внутрішніх трансформацій — особливо актуальне сьогодні, коли місто знову змінює наші обставини, мрії, маршрути. Якщо цей роман вас зачепив, обов’язково дайте шанс іншим книгам зі списку — вони відкриють нові грані вже знайомих тем.
Катерина Супрун
