Про 100-річчя Папської Комісії «Pro Russia», що вивчала історію Голодомору 1932–1933 рр. в Україні
Завершуючи спільно з Athanasius McVay один цікавий проєкт, згадалося, що цьогоріч виповнився столітній ювілей однієї непересічної установи.
Йдеться про Папську комісію «Pro Russia», утворену 20 червня 1925 р. з ініціативи Папи Пія ХІ, що діяла під егідою Священної Конгрегації Східної Церкви. З певними трансформаціями вона проіснувала до 15 січня 1993 р., коли була розпущена motu proprio Папи Іоанна Павла ІІ під назвою «Східна Європа».
Її діяльність спрямовувалася на виконання багатьох функцій і завдань, зокрема вивчення широкого спектру питань внутрішнього життя в СРСР у 1930-х роках.
За сучасних умов Папська Комісія «Pro Russia» – фонд Історичного Архіву Державного Секретаріату Секції відносин з державами та міжнародними організаціями, що є структурою Ватиканського Апостольського Архіву.
Значну кількість документів Папської Комісії «Pro Russia» становлять листи, звіти, телеграми та інші писемні історичні джерела, що безпосередньо стосуються історії Голодомору 1932 – 1933 рр. в Україні.
Наприклад, «Послання Комісії «Pro Russia» Луїджі Маґльоне» (тогочасний Апостольський нунцій у Швейцарії, згодом, за Папи Пія ХІІ – Державний секретар Ватикану).
Нижче подано його зміст (переклад на українську здійснено технічними засобами).
«В одному листі, наприклад, який нещодавно надійшов з півдня Росії (Україна), серед іншого повідомляється:
«Усюди безліч голодних і жебраків. Матері залишають своїх дітей на дорогах. Побачити шматочок хліба – це тортури, бо треба пройти між двома рядами голодних матерів, що тримають на руках виснажених до скелету дітей, які кричать; є старі, які тремтять і волають: заради милосердя, в ім’я Ісуса Христа, хоч крихту хліба!
Пограбування й крадіжки – неймовірні. Передусім крадуть харчі. Хліб, який несеш додому, доводиться ховати; на вулиці голодні його виривають з рук; якщо пручаєшся – кусають руки або ранять ножем.
Обличчя змарнілі й дикі, тіла – в лахмітті. Епідемії тифу охопили всю країну; немає ні мила, ні дров, ні вугілля. Злидні в селах ще страшніші, ніж у містах.
Двері багатьох будинків залишаються зачиненими зсередини кілька днів, і коли їх зламують і відкривають, знаходять тіла людей, які померли з голоду та вже розкладаються».
У документі містяться й відомості про особисту реакцію Папи Пія ХІ після прочитання цього листа:
«Перед таким безмірним стражданням серце Святішого Отця глибоко зворушене і в ім’я людяності й цивілізації він запитує, чи може і яким чином Святий Престол втрутитися, щоби допомогти цим нещасним, серед яких є сотні тисяч вірних католиків».
Дякую Петро Душейко, ЧНУ ім. Б. Хмельницького, отцям Папська Українська Колегія Святого Йосафата, Посольство України при Святому Престолі за сприяння і підтримку в реалізації наукового проєкту.
Читайте «Нову Добу» в соцмережах:
Ще більше новин — на сайті.
