Пам’ять і мистецтво: у ЧНУ відкрили меморіальну дошку Івану Фізеру

У Черкаському національному університеті 29 серпня відкрили меморіальну дошку, присвячену народному художнику, професору ЧНУ Івану Фізеру та виставку його творчих робіт. На заході були присутні викладачі, студенти, представники влади, колеги та учні. Вони вшановували його пам’ять як талановитого художника й педагога, чия праця залишила значний слід у культурному житті Черкащини.

Іван Васильович Фізер – заслужений художник України, багаторічний викладач та завідувач кафедри образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького. Працював у жанрі станкового живопису та графіки, його творчий доробок налічує понад 2000 робіт. Митець брав участь у численних всеукраїнських і міжнародних виставках, його твори зберігаються в музеях України та приватних колекціях за кордоном. Як педагог, він виховав десятки студентів, для яких став справжнім наставником і прикладом відданості мистецтву.

Головним моментом заходу стало відкриття меморіальної дошки на навчальному корпусі ЧНУ, де він 18 років викладав у ННІ педагогічної освіти, соціальної роботи і мистецтва. Право відкрити меморіальну дошку було надано ректору університету Олександрові Черевку, автору дошки Олександру Костогризу, сину митця, викладачу ЧНУ Івану Фізеру. Присутні мали можливість покласти квіти та висловити шану великому митцю.

– Ми зібралися, щоб ушанувати пам’ять Івана Васильовича. Він був надзвичайно талановитим художником і викладачем, який виховав не одне покоління молодих митців. Його творчість і доброта залишилися в серцях усіх, хто його знав, — сказав Олександр Черевко.

Творчість Фізера не обмежується полотнами та скульптурами — вона живе у кожному, кого він надихнув та навчав. Саме завдяки такій підтримці й наставництву багато студентів змогли знайти власний творчий шлях.

Заступник голови Черкаської ОВА Олександр Шамрай підкреслив значущість творчої спадщини художника для громади та регіону:

– Сьогодні ми вшановуємо не лише митця, а й учителя, наставника для багатьох. Його роботи та пам’ять про нього житимуть у його учнях та колегах.

Подія супроводжувалася виступами колег, студентів, рідних та друзів Івана Васильовича, які ділилися спогадами про його життєвий та творчий шлях, педагогічну діяльність та особисті якості. Спогади торкалися як професійних досягнень, так і веселих історій із життя митця, його любові до українського мистецтва та підтримки молодих художників.

– Іван Васильович був прикладом для нас усіх. Людина глибоких переконань і надзвичайної людяності. Він умів підтримати, порадити, надихнути, — поділився спогадами колега й друг художника Олександр Костогриз.

Також була презентована виставка робіт Івана Васильовича Фізера. На ній  продемонстрували різнобічність його мистецької спадщини: графіку, кераміку, живопис, скульптуру, декоративно-прикладне мистецтво. В роботах поєдналися карпатські та наддніпрянські мотиви, глибинний символізм і висока майстерність у кожній деталі. Виставка покликана не лише зберегти пам’ять про митця, але й надихати студентів та відвідувачів на творчу діяльність, формуючи усвідомлення української мистецької ідентичності.

Присутні також обговорювали можливість створення премії чи конкурсу, присвяченого творчості Івана Васильовича, щоб підтримувати молодих художників.

Син митця, Іван Іванович Фізер, подякував усім присутнім, відзначивши, що родина високо цінує увагу до пам’яті його батька, і що така шана є важливим свідченням значення його творчої та педагогічної діяльності.

Після його слів увага присутніх була звернена на педагогічний аспект життя митця. Учениця художника Ольга Курська розповіла, що Іван Васильович завжди бачив у кожному студенті щось особливе, допомагав розкривати таланти та вчив вірити у власні сили. Він залишився для неї прикладом справжнього вчителя.

Меморіальна дошка та виставка стали символом вдячності за багаторічну працю Фізера як художника і педагога, а також нагадуванням про його внесок у культурне життя Черкащини. Вшанування пам’яті митця об’єднало викладачів, студентів і широку мистецьку спільноту, продовжуючи живу традицію збереження українського мистецтва та освіти.