Дітей рятує любов: усиновлювачі Черкащини отримали подяки й поділилися своїми історіями
Батьки-усиновлювачі з Черкащини завітали на ресурсну гру й отримали подяки від керівників області. Такий захід у Черкасах відбувся з нагоди Дня усиновлення, що припадає на 17 вересня.
Сьогодні на Черкащині, як і по всій Україні, доступні різні способи запропонувати свою родину дитині, яка назавжди або тимчасово залишилася без батьківського піклування: усиновлення, сімейні форми виховання (опіка й піклування, прийомна сім’я, дитячий будинок сімейного типу), а також послуга патронату над дитиною.
У середу, 17 вересня, у Черкасах на зустріч зібралися мами й тата, які всиновили дітей — офіційно взяли їх до своєї сім’ї як члена родини.
Для батьків-усиновителів влаштували ресурсну гру з різними завданнями й активностями. Його провела начальниця відділу методичного забезпечення соціальної роботи Черкаського обласного центру соціальних служб Людмила Пона. Саме цей відділ займається, зокрема, навчанням чоловіків і жінок, котрі вирішили стати усиновлювачами, прийомними батьками, опікунами чи вихователями для дітей-сиріт і дітей, позбавлених піклування біологічних мам і тат.
Під час цієї зустрічі усиновителі ділилися спогадами з сімейного життя, досвідом і переживаннями.
Також заступник голови начальника Черкаської ОВА з гуманітарних питань Олександр Шамрай і начальниця обласної Служби у справах дітей Оксана Покатілова вручили присутнім усиновителям відзнаки.
За словами пані Оксани, усиновлення є найкращою формою виховання для сиріт і дітей, які позбавлені піклування біологічних батьків.
— У прийомній сім’ї чи дитячому будинку сімейного типу дитина виховується до повноліття або ж до 23 років (якщо навчається у виші) і не втрачає статусу сироти. А при усиновленні вона стає рідною, наче народженою. Тому це родина назавжди, а не лише до повноліття, тому така форма виховання — пріоритет, — каже Оксана Покатілова. — каже Оксана Покатілова.
Оксана Покатілова
Часто усиновителі мають і своїх рідних дітей, частина з них після усиновлювання ще й стали прийомними сім’ями або організували дитячий будинок сімейного типу — у кожного своя історія.
57-річний Ігор із Березняківської громади разом зі своєю дружиною мають трьох рідних дітей: 22-річного сина-військовослужбовця, повнолітню доньку й 11-річного сина-п’ятикласника.
Батько-усиновлювач Ігор
Минулого року подружжя прихистило ще трьох у патронатну сім’ю: 3-місячного й 2-річного хлопчиків і 5-річну дівчинку. Три місяці потому, як того вимагає закон, діток повернули назад у сім’ю — до біологічної матері, яка на той час почала жити з іншим чоловіком.
Як розповідає пан Ігор, на той час у родині начебто покращилися умови для перебування дітей, тож їх і повернули до рідної матері. Власне, такою є очевидна ціль патронату — забезпечити дітям сімейний догляд і виховання на період подолання їхніми батьками складних життєвих обставин. Однак Ігор із дружиною хвилювалися за долю цих малюків.
— Знаючи історію мами і те, який вона веде спосіб життя, ми переживали, що і як буде… Тому разом із дружиною намагалися знайти цих діток. Рівно через місяць служба у справах дітей сама звернулася до нас — цих дітей знову вилучили із сім’ї. Але, на жаль, уже не трьох: середульший 2-річний хлопчик загинув від рук співмешканця матері… — розповів пан Ігор.
Чоловік каже, що весь період патронату був такою собі реанімацією для вилучених дітей. За його словами, вони були в дуже важкому стані, старша дівчинка особливо добре пам’ятає всі неприємні перипетії, що їй довелося пережити поряд із рідною матір’ю.
— Діти, яких ми віддали після патронату і вони ж після повернення зі своєї сім’ї — це просто небо і земля. Нам довелося буквально їх рятувати. Слава Богу, все вийшло, все добре. Після цього ми з дружиною вирішили, що нікому їх не віддамо, — говорить батько.
З 5 серпня цього року Ігор із дружиною офіційно стали батьками цих дітей, усиновивши обох. Зараз меншому вже 1 рік і 4 місяці, старшій — 6 років, у вересні дівчинка пішла до першого класу.
Зараз обоє дітей радісні і щасливі — і цьому їхні усиновителі дуже тішаться. Пан Ігор каже, що раніше розпитували малечу і з’ясували: ті дуже хочуть лишитися в їхній сім’ї, весь час цікавилися, коли вже батьки підпишуть потрібні документи…
Як життя складатиметься далі, чи всиновлюватиме ще дітей — чоловік не береться казати. Але точно знає, що вони з дружиною продовжать працювати в патронаті.
— Я хотів би сказати, щоб люди, у яких є можливість взяти на виховання дітей, не боялися цього. Досі, до війни, і так було дуже багато малечі, якій потрібна допомога. А зараз, у воєнний час, їх стало ще більше, тому я кажу всім: не бійтеся, беріть і допомагайте. Це велика радість. І все буде добре, — каже батько.
За офіційними даними, сьогодні Черкащина — у переліку 7 областей із найбільшими показниками усиновлення за 2025 рік. У 2024 році таку форму виховання отримали 58 дітей, цьогоріч, станом на вересень, усиновили вже 52 дитини. Загалом у Черкаській області 553 родини виховують 663-х усиновлених дітей.
Крім того, в області є 115 прийомних сімей, 60 дитячих будинків сімейного типу й півтори тисячі дітей під опікою. У липні налічувалося 35 патронатних сімей, у яких виховували 60 дітей.
Юлія Світайло
Читайте «Нову Добу» в соцмережах:
Ще більше новин — на сайті.
