На Черкащині з’явився небезпечний «оксамитовий» бур’ян – абутилон Теофраста
На полях Черкаської області дедалі частіше можна побачити незвичну рослину з великими серцеподібними листками, що вкриті дрібними ворсинками. Це абутилон Теофраста (Abutilon theophrasti), відомий також як «оксамитова трава», канатник Теофраста або липка звичайна. Ця рослина здається невинною, але насправді є агресивним бур’яном.
Походить абутилон з Південно-Східної Азії, де його здавна вирощували як технічну культуру. У Китаї абутилон культивували ще понад 2 тисячі років тому для отримання міцного волокна, з якого робили мотузки, тканини та рибальські сітки. Волокно за якістю поступалося льону, але було доступнішим у південних регіонах. В Україну він потрапив випадково, а тепер активно поширюється у посівах соняшнику, кукурудзи та сої. Черкащина, як один із провідних аграрних регіонів країни, опинилася у зоні ризику. Урожайність на ділянках, де з’явився абутилон, може падати на десятки відсотків. У посівах сої на сильно забур’янених ділянках він може знижувати врожайність на 40–60%, а іноді й більше. Він забирає з ґрунту вологу й поживні речовини, а високі кущі затінюють культурні рослини. Під час жнив міцні стебла абутилону намотуються на деталі комбайнів, ускладнюючи збір урожаю та збільшуючи витрати на технічне обслуговування.
Особлива небезпека полягає у високій насіннєвій продуктивності: Одна рослина може дати від 700 до 17 000 насінин (залежно від умов). Більшість звичайних бур’янів утворюють у кілька разів менше. Насіння абутилону може зберігати життєздатність у ґрунті 30–40 років. Це одна з головних причин, чому бур’ян так важко викорінити: навіть після багаторічної боротьби він може знову «прорости з минулого». Тому боротьба з ним потребує системності: від правильної сівозміни та глибокого обробітку ґрунту до використання сучасних гербіцидів. Абутилон добре витримує спеку й посуху, тому в умовах кліматичних змін він отримує додаткову перевагу над культурними рослинами. Квітки абутилону містять нектар, який приваблює бджіл, але водночас він шкодить медоносній базі, адже розростаючись, витісняє інші квітучі рослини.
Фахівці наголошують: важливо виявляти абутилон на ранніх стадіях, не даючи йому утворити насіння. Молоді рослини дуже схожі на культурні сходи, тому фермери часто не помічають їх вчасно. Аграріям радять регулярно оглядати поля й не зволікати з реакцією, навіть якщо заражені лише кілька квадратних метрів.
Поява абутилону Теофраста на Черкащині – це не лише локальна проблема, а й серйозний сигнал для всієї України. Інвазійні види здатні стрімко адаптуватися, витісняти місцеву флору та становити реальну загрозу продовольчій безпеці. «Оксамитовий загарбник» уже довів свою здатність поширюватися великими площами, і боротьба з ним вимагає не тільки зусиль фермерів, а й системної уваги науковців та державної підтримки.
Саме з цією метою наша громадська організація реалізовує проєкт «Залучення громадськості як інструмент протидії поширенню інвазійних видів рослин і тварин». Його завдання – підвищувати обізнаність населення, навчати розпізнавати небезпечні види та залучати людей до моніторингу ситуації. Цю роботу ми ведемо у межах проєкту «Разом за екологічну демократію, справедливість та верховенство права в Україні», який підтримують Міжнародна благодійна організація «Екологія – Право – Людина» та Уряд США.
Важливим інструментом у цій діяльності є також міжнародна база даних біорізноманіття iNaturalist. Кожен, хто має смартфон і небайдужий до збереження української природи, може долучитися до поповнення цієї бази, фіксуючи нові випадки появи інвазійних видів. Таким чином навіть окремі спостереження громадян стають внеском у спільну справу захисту екосистем.
Катерина Лавріненко, викладачка Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького, PhD фахівчиня громадської організації «ЕКОСОЦІУМ»
