Ніна Федорівна Максименко народилася 9 лютого 1943 року в селі Сильченково Талалаївського району Чернігівської області в селянській родині. Батько − Пічкур Федір Григорович, 1911 року народження загинув на фронті під час Другої світової війни в 1943 році, коли дочці було всього два місяці. Мама − Пічкур Марія Андріївна, 1912 року народження, колгоспниця, на її руках залишилися дві доньки, старша Віра і молодша Ніна.
Дитинство було нелегким. Ізмалку довелося тяжко працювати, щоб вижити. У 1950 році стала школяркою першого класу Сильченківської середньої школи. За час навчання завжди була активною, старанною ученицею, уважно готувалася до уроків, мала зразкову поведінку, була лідером серед однокласників. Брала активну участь у всіх шкільних заходах і художній самодіяльності. Мріяла стати вчителькою.
У 1960 році закінчила середню школу. Ніну Федорівну знали як відповідальну і серйозну дівчину й відразу довірили сільську бібліотеку, в якій вона працювала до 1969 року.
Працюючи, заочно навчалася в Олександрійському культпросвітньому закладі, який успішно закінчила в 1963 році й отримала спеціальність бібліотекаря.
У 1962 рік побралася з хорошим сільським хлопцем. Та сімейне життя не склалося − Ніна Федорівна з маленьким синочком Сашею виїжджає у далекий Казахстан до дядька Василя Андрійовича Гайдамаки. Так вона стала жителькою районного центру Октябрський Кустанайської області Казахської PCP. У 1969 році влаштовується на роботу бібліотекарем районної бібліотеки. Через деякий час Ніну Федорівну призначили завідувачем районної дитячої бібліотеки. Робота проходила злагоджено, успішно. Свідченням цьому є грамоти відділу культури та обласного управління культури.
Та дитяча мрія стати вчителем не покидає її. Вона в 1970 році їде на вступні іспити до Кустанайського педагогічного інституту. Склавши іспити і витримавши конкурс, Ніна Федорівна стає студенткою філологічного факультету. У 1975 році закінчує інститут і отримує диплом учителя російської мови і літератури. Після закінчення навчання працює вчителем мови і літератури в Октябрькій середній школі, а потім два роки – її директором.
У 1978 році вона із чоловіком і сином перебралася до Кам’янки. Вакантних посад вчителя у школах міста не було і Ніна Федорівна працює секретарем комісії у справах неповнолітніх при Кам’янській районній раді. Вивчивши можливості і, побачивши Ніну Федорівну в роботі, виконком районної ради задовольняє її прохання працювати в школі. 25 серпня 1979 року Ніну Федорівну призначають заступником директора Кам’янської ЗОШ І−ІІІ ступенів № 2 із навчально-виховної роботи. Із цього дня по 1985 рік вона працює на цій посаді, а до 2012 р. − директором Кам’янської ЗОШ І−ІІІ ступенів №2.
У цій школі сповна розкрився її творчий потенціал, прийшло визнання, авторитет, нагороди. Та найвища нагорода була щира вдячність колег, батьків, учнів. А віра в добро і людей, підтримка оточуючими і сім’ями додавали сили. За час роботи на посаді директора в навчальному закладі було створено атмосферу довіри, поваги, взаєморозуміння.
Ніна Федорівна своєю самовідданою працею заслужила високі нагороди: вона «Відмінник освіти України», учитель-методист, нагороджена грамотою виконавчого комітету Тургайської обласної ради депутатів трудящих м. Аркалик 10 червня 1971 року. Має подяку корпусу Миру США в Україні за те, що вони відкрили свою домівку і серця добровольцю Корпусу Миру (Зак Бернежт і його дружина Джейні), які понад місяць жили в родині Максименків, та ще багато грамот різних рівнів.
