Школа на Тальнівщині отримала допомогу від Геннадія Бобова

Школа на Тальнівщині отримала допомогу від Геннадія Бобова

Село Папужинці, що на Тальнівщині, має довгу історію. Згідно з археологічними розвідками, землі навколо населеного пункту були заселені ще за часів неоліту та періоду трипільської культури. Про походження назви села побутує декілька легенд, хоча найвірогідніше, що назва села Папужинці походить від прізвища козака Папуші, багаточисельний рід якого проживав у селі.
Вперше ж у письмових джерелах Папужинці згадуються в польській королівській грамоті 1638 року. У цей період сусідство Удицького татарського шляху завжди примушувало людей цього краю бути на «військовій нозі», тобто орати, сіяти необхідно було зі зброєю в руках. Тому частина селян ставала козаками і військові повинності справляла в укріплених містечках типу Шаулихи, Мошуріву, Романівки й Тального.
В цей період у селі була побудована дерев’яна Богословська церква, а 27 вересня 1860 року відкрита однокласна церковно-парафіяльна школа. З цього періоду й бере свій початок історія освіти населеного пункту.

Школа була розміщена у звичайній хаті, яка була колись на місці теперішньої будівлі освітнього закладу. Папужинці продовжували навчання в волосній школі в Шаулисі. Це було можливо лише для хлопчиків, бо дівчаток у такі навчальні заклади не приймали.
У 1901 році за пропозицією попа Ліоновича була побудована нова, більша школа і запрошений на роботу вчитель з педагогічною освітою. До школи тоді ходило 118 дітей, а навчав усіх лише один учитель. Серед дорослого населення в селі панувала майже суцільна неписемність.
У перші післяреволюційні роки в Папужинцях працювала початкова школа. Учителю Олександру Мироновичу Славному була надана вказівка про навчання українською мовою. Діти з великим інтересом читали у школі «Кобзаря» Тараса Григоровича Шевченка.
У 1935 році початкова Папужинська школа була перетворена на семирічку. Тепер уже діти здобували у своєму селі семирічну освіту. В роки Другої Світової війни навчання було зупинене. Але відразу ж після визволення села від німецької окупації 8 березня 1944 року, під керівництвом нового директора Фелімона Фомовича Дробахи, школа за лічені місяці відновила свою роботу.
Із 2005 року школу очолює Олена Василівна Лисаченко, яка буквально живе проблемами та радощами школи. У 2012 році Папужинська школа отримала статус навчально-виховного комплексу, об’єднавши дошкільний і шкільний підрозділи. Школа має 9 навчальних кабінетів, майстерню, спортивну та актову зали, їдальню, бібліотеку. У школі працює дитяча громадська організація «Козачок», 10 гуртків різного спрямування, діє музейна експозиція «Батьківська світлиця». На цей час у НВК налічується 47 учнів та 15 вихованців дошкільного підрозділу. Навчально-виховний процес здійснює 12 вчителів
і 2 вихователі.

На жаль, матеріально-технічна база школи потребує значних оновлень, аби надавати якісну освіту дітям. Цього вимагає й Концепція сучасної Української школи. На щастя, не лишаються осторонь проблем закладу небайдужі люди. Це і Папужинська сільська рада, і керівники приватних сільськогосподарських підприємств, які надають підтримку й посильну фінансову допомогу у вирішенні нагальних проблем. Також, завдячуючи сприянню народного депутата Геннадія Бобова, кілька років тому школа отримала сучасний плазмовий телевізор.
Та довгий час нагальною проблемою була відсутність у школі мультимедійного проектора, без якого сьогодні дуже важко ефективно й повноцінно проводити навчальний процес. Адміністрація школи звернулась із проханням допомогти у придбанні проектора до свого народного депутата Геннадія Бобова. Він поставився до цього питання з великим розумінням, і нещодавно Папужинський НВК отримав омріяний подарунок разом із переносним проекційним екраном.
Радості не було меж, раділи всі – і вчителі, й учні, оскільки завдяки новітнім технологіям і сучасній техніці можна краще освоювати навчальний матеріал. «Учнівський та педагогічний колективи безмежно вдячні Геннадію Борисовичу за його людяність, щедрість та доброзичливість. Приємно усвідомлювати, що в сучасному жорстокому світі поряд із нами живуть такі порядні люди! Від усього серця бажаємо Вам, Геннадію Борисовичу, здоров’я, злагоди, взаєморозуміння, миру, сімейного затишку й достатку! Ми вдячні, що допомога, надана Вами, з користю використовується для розвитку підростаючого покоління», – говорить директор Папужинського НВК «ДНЗ – ЗОШ І-ІІ ступенів» Олена Василівна Лисаченко.

Сергій Лісовський

Реклама

0 0 голосів
Рейтинг статті
guest

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x