Нова ДобаНовиниСпорт

Більше ніж реабілітація: історія ампфутбольної команди з Черкас, яка мріє про Лігу Чемпіонів EAFF-2026

Коли вони виходять на поле, сторонньому глядачеві може здатися, що це історія про подолання болю. Але варто свистку пролунати, як стає зрозуміло: це історія не про біль. Це історія про азарт, швидкість та шалену жагу до життя. Черкаська команда з ампфутболу існує менш як два роки, але за цей час пройшла шлях від групи реабілітації до грізного суперника у Суперлізі України з цього виду спорту.

Від реабілітації до великого спорту

Історія команди почалася 27 березня 2024 року. Саме тоді відбулося перше тренування для ветеранів російсько-української війни. Спочатку ідея була суто терапевтичною – витягнути хлопців з дому, дати їм фізичне навантаження та коло спілкування.

– Спершу у нас був задум фізкультурно-спортивної реабілітації, – згадує головний тренер команди Богдан Кулинич. – Але з часом, коли ми набирали більше гравців, команда «обростала» м’язами. До нас прийшли самі хлопці й сказали: «Нам замало просто фізкультури. Ми хочемо спорту, ми хочемо змагань». І коли восени запустився чемпіонат України, це вже стало повноцінним великим спортом.

За словами директора клубу Юрія Гончарова, трансформація гравців відбувається на очах:

– У першу чергу змінюється емоційний стан. По очах все зрозуміло. Перші тренування завжди важкі, адже не всі хлопці раніше грали у футбол. Але систематичність дає результат. Незалежно від початкового фізичного стану, прогрес є завжди, а головне – із ними постійно працює команда реабілітологів та медиків, як до, так і після тренувань.

Не просто команда, а сім’я

Атмосфера в роздягальні футбольної команди з ампфутболу – це окремий всесвіт, куди вхід стороннім дозволений лише з великою обережністю. Тут панує специфічний, часто «чорний» гумор, який для ветеранів стає кращим знеболювальним.

Психологиня команди Інна Попова, яка працює з хлопцями вже кілька місяців, відзначає феноменальну стійкість гравців. Вона присутня на кожному тренуванні, щоб аналізувати реакції «тут і зараз».

– За цей час я бачу колосальну різницю. Вони стали згуртованішими, відкритішими. Знаєте, мені здається, що ці хлопці психологічно стійкіші за багатьох людей, які не пройшли війну. Вони вміють довіряти й аналізувати свої помилки, – каже Інна.

Історії незламних

За кожним номером на футболці стоїть особиста драма та перемога.

Захисник Антон Бойко грає у футбол із шести років. Втрата ноги на війні не змогла забрати у нього головного – пристрасті до гри. До команди він потрапив після дзвінка від керівництва клубу.

– Я руйную міф про те, що інвалідність – це кінець, – каже Антон. – Мені важлива команда. Головне, щоб хлопці були без травм і ми разом йшли до перемоги.

Для захисника Євгенія Мілейка шлях у команду почався ще в лікарняній палаті. Номер телефону директора йому дала медсестра під час реабілітації.

– Найцінніше, що дає команда – це емоційна розвантаження, – ділиться Євгеній. – У місті, на роботі все іноді здається темним і жахливим, а тут – життя. Втратити руку чи ногу – це не так страшно, страшно – залишитися самому. Тут з нами спілкуються як з рівними, і це допомагає жити.

Нападник Олександр Линник дізнався про набір через Facebook: Олександр спробував себе не лише у футболі, а й у волейболі сидячи та стрільбі з лука.

– У мене був момент, коли отримав важку травму вже під час гри. Але я все одно повернувся. Зрозумів, що це моє. Життя не зупиняється. Можна й далі «чудити», – сміється Олександр.

Результати команди

Слова про великий спорт – не перебільшення. Тренерський штаб адаптує вправи класичного футболу під ампфутбол, вимагаючи від гравців повної самовіддачі. І це працює.

– Великої різниці між тренуваннями класичного футболу та ампфутболу майже немає. Ми просто підлаштовуємо вправи під специфіку руху на милицях. Завдяки командному духу та спільній меті, навіть той, хто відстає, швидко підтягується і починає працювати в одному ритмі з усіма, – розповідає тренер команди.

Лише за 2025 рік команда стала бронзовим призером Зимового Кубка «Ліга Дужих» та учасником Весняного Кубка. А сім гравців МСК «Дніпро» (Станіслав Капля, Богдан Ключка, Дмитро Верхоляк, Антон Бойко, Денис Шеренговський, Євгеній Мілейко, Сергій Швидкий) увійшли до складу збірної команди України «Ліга Дужих» у матчі проти бельгійських «Red Flamingos».

Ба більше, голкіпер Станіслав Капля та тренер Богдан Кулинич у складі національної збірної України стали переможцями Ліги Націй (дивізіон С).

Життя триває

Сьогодні МСК «Дніпро» грає у Суперлізі та мріє про Лігу Чемпіонів EAFF-2026. Але головна їхня перемога відбувається не на табло.

– Найсильніші. Найвпевненіші в собі й найдостойніші, – так описує гравців головний тренер Богдан Кулинич.

Хлопці з Черкас мають просту пораду для всіх побратимів, які отримали поранення і закрилися в собі.

– Не сидіть удома, – закликає Антон Бойко. – Пробуйте. Не обов’язково футбол, є теніс, стрільба, волейбол. Головне бути між людьми. Життя триває.

І дивлячись на те, як ці хлопці грають у м’яч із шаленою швидкістю, у це неможливо не повірити. МСК «Дніпро» доводить: коли дух сильніший за тіло, немає нічого неможливого.