«Гранд-стратегія» в Черкасах: як ідеальний суспільний договір розбився об жорстку реальність війни

У Черкасах 11 грудня відбулася дискусія, яка мала стати презентацією концепції нового Суспільного договору. Організатором став Громадсько-військовий рух, вони ставили за мету обговорити «Гранд-стратегію для України». Але замість академічного погодження тексту захід перетворився на відвертий краш-тест ідей про реалії втомленого війною соціуму.

Подія зібрала представників наукових кіл, громадянського суспільства, бізнесу та політикуму. В центрі уваги опинилася не лише теорія, а й концепція «оборонної демократії» — модель, що поєднує гуртування нації для захисту суверенітету зі збереженням громадянських свобод. Проте головним питанням стало: чи готова Україна домовлятися про правила співжиття, поки триває війна? Модератором була Тетяна Кавальчук із ГО «Горизонт змін».

Часу на розгойдування більше немає

Тон розмові задав координатор ініціативної групи Громадсько-військового руху, ветеран російсько-української війни Олексій Івашин. За його словами, Україна вже змарнувала багато часу, який можна було витратити на розробку власних горизонтів планування.

– Ми починаємо дискусію з Черкас, бо це точка активності інтелектуально спроможних людей. Часу «на розкачку» в України вже немає. Нам потрібна гранд-стратегія, без якої цивілізована держава існувати не може, — наголосив Івашин.

Головним спікером став Ігор Коліушко, засновник та голова правління Центру політико-правових реформ, народний депутат України ІІ скликання. Він презентував проєкт Суспільного договору, який розробляла група експертів як візію майбутнього України.

Документ базується на чотирьох стовпах:

1. Ідентичність: Ми — українці (політична нація) і ми — європейці. Інші ідентичності (етнічні, релігійні) є приватною справою.
2. Громадянське суспільство: Фундаментом є довіра та відмова від насилля у внутрішніх дискусіях.
3. Самоврядування: Максимальна передача повноважень громадам.
4. Держава: Виконує лише 12 делегованих політик (безпека, правосуддя, зовнішні відносини тощо).

– Це не закон, його не можна ухвалити у Верховній Раді. Це добровільний ціннісний орієнтир. Суб’єктом цього договору може бути тільки нація, — підкреслив Коліушко.

Аудиторія проти гладенького тексту

Попри стрункість концепції, черкаська аудиторія зустріла її зі скепсисом. Іван Подолян, директор ГО «Черкаський інститут міста» та підприємець, назвав спробу підписати договір зараз «фальстартом», адже суспільство ще не провело «звірку цінностей».

– Ми не сходимося у базовому розумінні, що таке добре і погано. Чи добре мати «блат» у владі? Для особи — так, для країни — ні. Чи добре обмежувати права чоловіків під час війни? Ми не проговорили ціну демократії. А вона дорога — це не гроші, це відповідальність і життя. Чи готові українці платити цю ціну? — запитав Подолян.

Його підтримав Володимир Півненко, член Ради громадського контролю НАБУ та голова правління ГО «Альтернатива позиція», зауваживши, що справжній договір — це не папір, а неписані правила, які «висять у повітрі». Він також розкритикував пропозицію в документі обмежити вік виборців (20–70 років), назвавши це прямою дискримінацією, яка лише відштовхне людей від держави.

Розрив бульбашок: «Я твого чоловіка туди не посилала»

Найгострішою стала тема прірви між активною меншістю і пасивною більшістю. Мар’яна Андрущенко, координатора команди ГО «Горизонт змін», поділилася болючим спостереженням: поки активісти обговорюють стратегії, у звичайному житті вони стикаються з тотальною несвідомістю.

– Як ми можемо бути в одному договорі з людьми, які кажуть дружині військового: «Я твого чоловіка туди не посилала»? Або коли в садочку батьки толерують російську мову? Свідомих людей набагато менше. Ми живемо в бульбашці, — зазначила вона.

Цю думку радикалізував військовослужбовець та громадський діяч Микола Макуха. Він застеріг, що поки еліти пишуть документи, ворог виграє когнітивну війну всередині країни.

– Ми тримаємо фронт, але програємо війну всередині суспільства. Соцмережі переповнені групами, які займаються «дебілізацією» населення. Горизонтальні зв’язки, які врятували нас у 2022-му, руйнуються. Є ризик, що цей договір просто нікому буде приймати, бо суспільство буде атомізоване, — заявив військовий.

Новий ценз: «Де ти був 24 лютого?»

Депутат Черкаської міськради Сергій Шмиголь спрогнозував, що майбутній суспільний договір формуватиметься не навколо мови чи регіону, а навколо участі у війні.

– Раніше питали: «Ти був на Майдані?». Скоро головним маркером «свій-чужий» стане питання: «Де ти був 24 лютого?». І це запитуватимуть не лише військові, а й усе суспільство, — вважає депутат.

Він також попередив про ризики «реваншу» під час відбудови. Шмиголь навів приклад одного з черкаських комунальних підприємств, яке опікується землею: щойно з’явився донор для будівництва житла ВПО, керівником КП миттєво призначили «свою перевірену людину». Це сигнал, що система готується осідлати фінансові потоки ще до перемоги.

«Тоталітаризм» чи точки опори?

Олександр Лушенко, аспірант ЧДТУ кафедри ФППС, й Павло Кретов, доцент цієї ж кафедри, розкритикували документ за «гламурність» і навіть «тоталітаризм» у спробі розписати життєвий цикл українця по роках. Вони зауважили, що концепція ігнорує сучасні виклики, як-от штучний інтелект, і нагадує договори XVIII століття.

Підсумовуючи дискусію, Анжела Бойко, завідувачка кафедри філософських і політичних наук ЧДТУ, закликала не намагатися зробити всіх однаковими, а знайти мінімальні точки дотику, які можуть «зцементувати» націю:

1. Безпека.
2. Суверенітет.
3. Соціальна держава.
4. Прозорість та антикорупція.
5. Економічна відбудова як шанс на модернізацію.

Ігор Коліушко погодився з частиною критики, визнавши, що екологічні та цифрові права варто додати до документа. Втім, головний висновок зустрічі: суспільний договір не може бути написаний однією групою людей.

– Цей текст матиме сенс, тільки якщо стане народним. Пишіть свої варіанти, сперечайтеся, — резюмував він.

Цей захід прекрасно засвідчив, що запит на нові правила співжиття колосальний, але шлях до них лежить через болісне визнання реальності, яка далека від ідеальних презентацій.

Артем Іщенко