Ходити по склу

«Заплющ очі. Однією рукою візьмись за поручень, іншою – за мою руку. Глибоко вдихни й видихни. Розслабся. Роби крок» – так почався мій неймовірний досвід ходіння по склу, справжньому битому склу, і розпочалася боротьба зі страхом усіх страхів.

Звісно, це не було спонтанним рішенням і не сталося просто посеред вулиці. Відбувався спеціальний йогівський «семінар», на якому ми вчилися говорити про те, що заважає людині рухатися вперед до мети, які страхи при цьому виникають і , відповідно, займалися йогою. Адже до кожного випробування у житті тіло й дух мають бути готовими. Усвідомленість своїх же дій вирішує усе.

Проте я була неготова робити цей крок. Та й досі відчуваю одночасно жар і холод від того скла на ступнях. Однак це – справді дієва річ, яка показує тобі, на що ти здатний і чи здатний взагалі. Навіть можу порівняти практику ходіння по склу із проходженням життєвого шляху. Такого ж холодного, колючого й непривітного, на перший погляд.

«Тримайся за мене й тримай поручень. Став другу ногу. “Попроси” простір тебе “впустити”. Розслабся. Тіло саме знає, як йому буде безпечно й зручно. Пальці самі оберуть собі гладеньку поверхню. Ноги самі знають, як стати, аби уникнути гострих кутів» – і я стою. Перелякана до дрижаків, але готова до боротьби і змін. І я роблю другий крок – і от стою босими ногами на склі, на тому шляху, що лежить під моїми ногами все життя.

Вдихаю. Розумію, що мені не боляче. Бо я можу. Можу побороти той внутрішній страх, що викликає в мені стільки невпевненості, сковує рухи й спрямовує розум лише туди, «де безпечно». Той страх, який тихцем сидить у кожному з нас.

«Відпускай руки. Ти можеш стояти самостійно. Твоє тіло може про себе подбати. А тепер – обертайся. Піднімай ноги високо і крокуй, ТИ можеш!» – і справді можу. І справді, довіра до вчителя і до себе творить дива. Я плачу. Плачу і починаю рух.

Знаєте, це ніби свідомо народитися на світ. Свідомо відчути всі емоції у собі. Свідомо пройти все, що тобі приготувало життя, але вже знати, хто і що тобі для цього потрібно. Вчителі. Кожен кожному вчитель. Потенціал. Він закладений у кожній душі. Страх. Без нього ми б не боролися. І ти. Ти потрібен самому собі. Чесний і готовий до роботи. Лише так можна ходити, та що там – літати по життю.

Реклама

0 0 голосів
Рейтинг статті
guest

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x