Трансплантація, що подарувала життя: у Черкасах вперше відбулася зустріч донорки й пацієнтки
Уперше в Черкаському обласному клінічному онкоцентрі відбулася зустріч пацієнтки після трансплантації кісткового мозку та її донорки. Із часу трансплантації минуло два роки. Ольга Тарасюк із Черкас, її донорка, Галина Зарубенко, – з Умані.
Ольга Тарасюк поділилася своєю історією, як дізналася про недугу та почала лікування.
– Спочатку протягом двох місяців почала помічати синці на тілі, згодом стали кровити ясна. Відразу звернулася в лікарню, здала аналіз крові й тоді мене направили на консультацію до гематолога, – ділиться пані Ольга. У відділі гематології та трансплантації кісткового мозку жінка пройшла обстеження і їй поставили діагноз гостра мієлоїдна лейкемія.
Донора шукали не так довго: у липні 2023 року Ольгу госпіталізували, а вже в листопаді провели трансплантацію. Так як родинного донора не було, його знайшли в Україні, і не будь-де, а на Черкащині.
Доноркою для пані Ольги стала лікарка-анастезіологиня із Умані Галина Зарубенко.
– Я з дитинства хотіла допомагати комусь, хто потребує цього. Спочатку навчалася в коледжі, мені сподобався цей напрямок, пішла на лікаря, ну так і розвивала своє бажання допомагати людям. Я люблю свою роботу. Працюю в пологовому будинку — і цей емоційний спектр новизни, доброти та сяйва навколо нового життя надихає. Допомагати дітям приходити у світ, а жінкам — долати біль і страх, адже як анестезіолог дуже часто долучаюся до процесу пологів, – розповідає Галина. – Я завжди мала свідому позицію: якщо ти здоровий і можеш допомогти — чому ні? Це не коштує багато, але може врятувати життя. Я й так була донором крові. Коли почалася війна, дуже хотілося зробити хоча б маленьке добро. Минув рік і три місяці — і мені подзвонили, настав мій час.
За її словами, донація була не складною. Та їй передували всебічні обстеження: спочатку – інфекційні в Умані, потім неодноразові поїздки до Києва. Далі був препарат, який стимулює вихід стовбурових клітин із кісткового мозку в кров, а сама процедура нагадувала звичайний плазмаферез.
– Було трохи важко через великий об’єм циркулюючої крові — відчувалася слабкість, після процедури трохи хворіла, але загалом усе минуло добре, – говорить лікарка.
Напередодні зустрічі Ольга й Галина познайомилися й спілкувалися по телефону.
– Спочатку я написала листа до Українського реєстру донорів кісткового мозку із запитом, щоб познайомитися з донором. Вони відповіли, що спочатку запитають у донора, а вже потім дадуть контакти. Потім ми поговорили по телефону, познайомилися, поспілкувалися, – говорить пані Ольга.
Галині реєстр надіслав повідомлення з запитанням, чи хоче вона познайомитися, і лікарка, звісно, погодилася.
– Ми спілкувалися понад годину, а тепер підтримуємо зв’язок у соціальних мережах і залишаємося друзями, – ділиться Галина Зарубенко.
Зараз Ольга почувається набагато краще, ще відновлюється, але поки що до роботи жінка не повернулася.
– Стати донором – це не страшно. Сьогодні українцям особливо важливо долучатися до реєстру донорів кісткового мозку, бо в непростий час ми маємо триматися разом і підтримувати одне одного. Донор може врятувати життя не лише українця, а й будь-якої людини. Життя в нас одне — і прожити його варто гідно, – наголошує Галина.
За словами завідувача блоку трансплантації кісткового мозку відділу гематології і ТКМ Богдана Скульського, за шість років роботи трансплантаційної служби на Черкащині виконали 330 трансплантацій, 130 з яких — алогенні, 74 — неродинні, із них 7 — від українських донорів.
Він пригадує, що пані Ольга звернулася до Черкаського онкоцентру, коли робочий день уже добігав кінця. Вона прийшла стурбована з результатами аналізів. Відтоді, із липня 2023 року, розпочався її шлях — з продовження діагностики й початку лікування.
— За результатами дообстежень ми одразу з’ясували, що для пацієнтки найкращою опцією лікування буде проведення трансплантації кісткового мозку. Подали запит до Українського реєстру донорів кісткового мозку і вперше отримали не два документи відповіді, а три. Зазвичай надходить підтвердження про одержання запиту й перелік донорів в іноземному реєстрі. Цього разу сталася така бажана для нашого відділу наявність українського донора, — розповідає Богдан Скульський.
Юлія Куць, співзасновниця Українського реєстру донорів кісткового мозку зазначає, що нині люди набагато активніше долучаються до реєстру. Зараз налічується близько 20 тисяч потенційних донорів.
Також цього дня до онкоцентру завітала 13-річна Анастасія Коваленко, якій 2023 року вперше виконали дитячу алогенну трансплантацію кісткового мозку в блоці дитячої онкології та гематології Черкаського онкоцентру. Донором для неї став її молодший брат Артем, якому зараз 8 років.
Завідувачка блоку дитячої онкології та гематології Оксана Глухарева пригадує, що лікування дівчинки почали ще з 2020 року. Протягом року вона проходила обстеження, діагноз її не був онкологічним, але при цій патології мають місце зміни в системі крові, які потім призводять до злоякісних захворювань, таких як лейкемія. Єдиним шансом зупинити мутації крові є трансплантація кісткового мозку.
Дитячий гематолог Володимир Галич розповідає, що після проведеного лікування через погану відповідь організму їй виконали генетичне тестування, за результатами якого виявили патогенні гени, що підтвердили анемію Фанконі.
— Через війну сім’я виїхала до Італії, де Анастасія повторно пройшла обстеження, після чого їй запропонували трансплантацію кісткового мозку. Обстежили родину — і молодший брат Артем підійшов як донор. Утім, для проведення трансплантації сім’я обрала наш центр, тож вони повернулися в Україну. Тоді уперше в медичному закладі зробили дитячу алогенну трансплантацію кісткового мозку. На сьогодні, через три роки, обидві дитини — у задовільному стані. Жодних наслідків лікування у дівчини немає вона здорова, — каже дитячий гематолог.
Така зустріч у Черкаському онкоцентрі — і справді непересічна. Принагідно медики зауважують: щоби більша кількість реципієнтів мали шанс на одужання, докласти зусиль може кожен. Зокрема, долучившись до Українського реєстру донорів кісткового мозку.
