Черкаський онкоцентр — серед лідерів країни: трансплантація, пацієнти й системні рішення

До Всесвітнього дня боротьби з раком, що припадає на 4 лютого, у Черкаському онкоцентрі відбулася зустріч медичних працівників всіх підрозділів закладу, колишніх пацієнтів і донорів, представників МОЗ, НСЗУ, Українського реєстру донорів кісткового мозку, влади й органів місцевого самоврядування. Говорили про онкологію як про соціальний виклик, розвиток трансплантації і результати роботи онкоцентру.

Директор онкоцентру Віктор Парамонов (ліворуч) із колегами — медичними працівниками відділу гематології і трансплантації кісткового мозку

За словами директора Черкаського онкоцентру Віктора Парамонова, рак давно вийшов за межі суто медичного діагнозу. Це явище, яке охоплює не лише лікування, а й життя сотень тисяч людей у світі, їхню соціальну адаптацію та тривале виживання.

Саме зростання кількості пацієнтів і прикладів успішного лікування стало підставою для формування міжнародної протиракової спільноти, яка вже понад чверть століття об’єднує країни навколо цієї проблеми.

— Рак — це не просто хвороба, це не просто діагноз і не просто лікування. Це люди, які живуть з цим роками, і саме їхній досвід змусив світ об’єднуватися, створювати міжнародні організації, говорити про це на рівні урядів і парламентів, — наголосив Віктор Парамонов.

У Черкаській області, яка є середньостатистичною за розмірами, на початок цього року вперше зафіксовано понад 50 тисяч онкологічних пацієнтів. Найбільша їхня концентрація — у Черкасах та Умані, де разом проживає майже 20 тисяч людей із онкологічними діагнозами. Серед них — діти й дорослі, жінки й чоловіки, місцеві мешканці та внутрішньо переміщені особи. При цьому точна статистика ускладнена через міграційні процеси та модернізацію Національного канцер-реєстру.

— Якщо взяти наших 50 тисяч пацієнтів, то треба розуміти: вони не живуть у бульбашці. У кожного є родина — батьки, діти, чоловіки, дружини. Фактично онкологічна тема в Черкаській області об’єднує 150–200 тисяч людей, — зазначив директор онкоцентру.

Отож, рак стає не лише викликом для медицини, а й масштабним соціальним питанням. Йдеться про вибір між життям і смертю, про якість цього життя після лікування, про реабілітацію — фізичну, психологічну й соціальну. Саме тому онкологія сьогодні виходить за межі лікарняних стін і потребує спільних рішень медиків, пацієнтів та влади.

Ігор Табурець

Начальник Черкаської ОВА Ігор Табурець під час зустрічі теж наголосив, що боротьба з онкозахворюваннями є спільною справою пацієнтів, лікарів, родин і влади. Він подякував пацієнтам і медикам за стійкість та відданість, а також відзначив роль Черкаського онкоцентру, який входить до числа найкращих в Україні й демонструє високі результати, зокрема у трансплантації кісткового мозку:

— Жодна техніка не має значення без людей, які на ній працюють. Тому велика вдячність усьому колективу лікарів і медсестер за ту роботу, яку ви робите, і за життя, які ви допомагаєте продовжувати. Ми пишаємося Черкаським онкоцентром — сучасним і потужним, який входить у трійку кращих і вже вийшов на другу позицію з трансплантації кісткового мозку у 2025 році.

Ігор Табурець вручає подяку Сергієві Горбачову

Принагідно Ігор Табурець вручив почесні грамоти Черкаської обласної військової адміністрації медикам онкоцентру. Нагороди отримали:

Горбачов Сергій Олександрович — лікар-гематолог блоку гематології дорослих;

Столбінська Світлана Євгенівна — біохімік клініко-діагностичної лабораторії;

Буйновська Тетяна Олександрівна — сестра медична блоку трансплантації кісткового мозку;

Вовк Ірина Юріївна — молодша медична сестра з догляду за хворими блоку гематології дорослих.

Зустріч в онкоцентрі стала особливою, адже цього дня тут — вперше в Україні — людина, котрій пересадили гемопоетичні стовбурові клітини кісткового мозку, зустрілася зі своєю доноркою.

Завідувач блоку трансплантації кісткового мозку відділу гематології і ТКМ Богдан Скульський пригадує, що Ольга Тарасюк звернулася до Черкаського онкоцентру, коли робочий день уже добігав кінця. Вона прийшла стурбована з результатами аналізів. Відтоді, з липня 2023 року, розпочався її шлях діагностики й лікування.

Директор онкоцентру Віктор Парамонов, завідувач блоку ТКМ Богдан Скульський і дитячий гематолог Володимир Галич

— За результатами дообстежень ми одразу з’ясували, що для пацієнтки найкращою опцією лікування буде проведення трансплантації кісткового мозку. Ми подали запит до Українського реєстру донорів кісткового мозку і вперше отримали не два документи відповіді, а три. Зазвичай надходить підтвердження про одержання запиту й перелік донорів в іноземному реєстрі. Цього разу сталася така бажана для нашого відділення наявність українського донора, — розповідає Богдан Скульський.

Трансплантацію пані Ользі виконали в листопаді того ж року. Доноркою стала жителька Умані — Галина Зарубенко.

Реципієнтка Ольга Тарасюк (зліва) і донорка Галина Зарубенко. Зустріч через 2 роки після трансплантації

Зустрітися зі своєю доноркою Ольга захотіла сама — така опція доступна реципієнтам після того, як мине 2 роки від трансплантації.

— Спочатку я написала листа до Українського реєстру донорів кісткового мозку із запитом, щоб познайомитися з донором. Вони відповіли, що спочатку запитають у донора, а вже потім дадуть контакти, — говорить жінка.

Галині реєстр надіслав повідомлення з запитанням, чи хоче вона познайомитися, і лікарка, звісно, погодилася.

— Ми спілкувалися понад годину, а тепер підтримуємо зв’язок у соціальних мережах і залишаємося друзями, — поділилася Галина Зарубенко.

На зустріч з нагоди Всесвітнього дня боротьби проти раку завітала і 13-річна Анастасія, якій 2023 року вперше в Черкаському онкоцентрі виконали дитячу алогенну трансплантацію кісткового мозку в блоці дитячої онкології та гематології Черкаського онкоцентру. Донором для неї став її молодший брат Артем, якому зараз 8 років.

13-річна Настя з мамою, братом-донором і лікарями блоку дитячої онкології і гематології — завідувачкою Оксаною Глухаревою і дитячим гематологом Володимиром Галичем

Анастасія потрапила до онкоцентру з тромбоцитопенією. Дитячий гематолог Володимир Галич розповідає, що після проведеного лікування через погану відповідь організму їй виконали генетичне тестування, за результатами якого виявили патогенні гени, що підтвердили анемію Фанконі.

— Через війну сім’я виїхала до Італії, де Анастасія повторно пройшла обстеження, після чого їй запропонували трансплантацію кісткового мозку. Обстежили родину — і молодший брат підійшов як донор. Утім, для проведення трансплантації сім’я обрала наш центр, тож вони повернулися в Україну. На сьогодні, через три роки, обидві дитини перебувають у задовільному стані. Жодних наслідків лікування у дитини не спостерігається, дівчина зараз здорова, — каже дитячий гематолог.

За словами Богдана Скульського, загалом за шість років роботи трансплантаційної служби на Черкащині виконали 330 трансплантацій, 130 з яких — алогенні, 74 — неродинні, з них 7 — від українського донора. За останній рік кількість пересадок сягнула 86.

Під час зустрічі заступник голови НСЗУ Олександр Рябець відзначив роль Центру як одного з ключових партнерів служби та навів основні показники його роботи. За його словами, за чотирма онкологічними пакетами послуг Центр охоплює близько 60% населення й демонструє значні обсяги надання медичної допомоги.

Олександр Рябець

— Черкаський онкоцентр — це дійсно наш найбільший партнер. За чотирма онкопакетами тут вже було надано допомогу 6 537 пацієнтам, і це немаленька цифра навіть для великих центрів. Ми сподіваємося, що протягом року ці показники не зменшаться, а громадяни України й надалі отримуватимуть якісні послуги, які зберігають і продовжують життя, — сказав Олександр Рябець.

Генеральний директор Українського центру трансплант-координації Дмитро Коваль розповів, що його шлях до трансплантології починався з роботи з вірусними гепатитами на початку 2010-х років. У 2013 році, після запуску державної програми боротьби з гепатитами, стало очевидно, що для частини пацієнтів консервативне лікування не дає результатів, а єдиним шансом на продовження життя залишається трансплантація печінки. Саме тоді, за його словами, з’явилося розуміння потреби розвивати трансплантологію не точково, а як цілісну систему.

— Тоді десь і з’явилася мрія — робити трансплантологію не окремими випадками, а як систему, — зазначив Дмитро Коваль.

Дмитро Коваль

Він наголосив, що у сфері трансплантації гемопоетичних стовбурових клітин та кісткового мозку втручання в органи є мінімальним, однак навіть ці напрями потребують чіткої організації та нормативної бази. За словами Коваля, розвиток трансплантології починається із законотворчої роботи, але не менш важливою була роль виконавчої гілки влади. Він відзначив командну співпрацю з Міністерством охорони здоров’я, зокрема за участі Василя Стрілки, який разом із фахівцями працював над упровадженням необхідних змін.

Народна депутатка України Оксана Дмитрієва зазначила, що для неї особливо важливо бачити практичні результати ухвалених рішень, зокрема у сфері трансплантації. За її словами, робота над відповідним законодавством починалася не формально, а з особистого досвіду — через хворобу близької людини й необхідність розібратися, як реально працює система трансплантації в Україні.

Вона наголосила, що підготовка законодавчих змін стала результатом командної роботи депутатів, представників профільного міністерства та, передусім, лікарів-практиків. Саме їхній досвід дозволив адаптувати норми закону до реальних умов роботи й зробити перші кроки в розвитку трансплантаційної галузі, зокрема через пілотні проєкти.

— Це була не моя особиста робота, а робота команди, де ключову роль відігравали лікарі. Ми зараз бачимо, як ці рішення працюють, і розуміємо, що зміни потрібно продовжувати, — зазначила депутатка.

Оксана Дмитрієва також звернула увагу на важливість популяризації донорства й подолання страхів навколо трансплантації.

Вона подякувала медикам, донорам і керівництву онкоцентру за системну роботу та вручила подяку від Комітету Верховної Ради з питань здоров’я нації, медичної допомоги та медичного страхування онкогематологу Оксані Глухаревій – завідувачці блоку дитячої онкології та гематології.

Перший заступник голови Черкаської обласної ради Роман Сущенко зазначив, що Обласний центр онкології, гематології, трансплантології та паліативної допомоги є одним із ключових медичних закладів міста й області. Тут працює команда фахівців, яка щодня займається лікуванням складних пацієнтів і продовженням їхнього життя.

За його словами, обласна рада підтримує заклад і свого часу ухвалила рішення, які дозволили створити повний цикл лікування — від діагностики до трансплантації — в межах одного центру.

— Це дало можливість розвивати сучасні медичні програми та забезпечити необхідну інфраструктуру. Сьогодні Центр має всі інструменти для реалізації цих програм. Дякую медичному персоналу, донорам і депутатам, які брали участь в ухваленні рішень, — сказав Роман Сущенко.

Роман Сущенко

Він вручив почесні грамоти Черкаської обласної ради чотирьом медикам онкоцентру. Нагороди отримали:

Бушуєва Наталія Іванівна — цитоморфолог клініко-діагностичної лабораторії;

Тараненко Любов Марківна — сестра медична блоку трансплантації кісткового мозку;

Оліцька Світлана Петрівна — сестра медична блоку трансплантації кісткового мозку;

Дубина Ольга Петрівна — молодша медична сестра блоку гематології дорослих.

Заступник генерального директора Національного інституту раку Андрій Турчин зазначив, що має власний досвід у сфері органної трансплантації та може оцінювати її розвиток з професійної точки зору. За його словами, Всесвітній день боротьби з раком є важливим майданчиком, який об’єднує представників влади, медичну спільноту, пацієнтів і донорів.

Андрій Турчин

— Як представник Національного інституту раку й «Охматдиту», можу стверджувати: ідея, яку реалізує ваш центр, сьогодні є успішною і працює на національному рівні, — зазначив Андрій Турчин.

Він підкреслив, що фахівці Національного інституту раку, зокрема гематологи й трансплантологи, беруть участь у майстеркласах і тренінгах, які проводить черкаський центр. За словами Турчина, це підтверджує, що якісна медицина можлива не лише в столиці чи за кордоном, а й у регіональних медичних закладах, завдяки професіоналізму та ставленню до пацієнтів.

Завідувач відділення трансплантації кісткового мозку НДСЛ «Охматдит» Олександр Лисиця розповів, що у 2018 році очолив відділення в умовах фактичного розвалу: без лікарів, із заявами на звільнення від медсестер і без лабораторії. Водночас саме тоді в Україні почали формувати реєстр донорів, а в європейських країнах — зокрема в Чехії — трансплантаційні центри вже працювали у тісній співпраці з місцевою та центральною владою.

— Ми багато говоримо про досягнення, і це правильно. Але маємо пам’ятати просту річ: більше ніж одне покоління українців ми втратили, бо не могли зробити це для своїх людей у своїй країні, — зазначив Олександр Лисиця.

Олександр Лисиця

За його словами, Україна у сфері трансплантації довгий час рухалася із суттєвим відставанням, і подолати його без інвестицій та чітких управлінських рішень неможливо. Він наголосив, що ресурси мають отримувати ті команди, які здатні ефективно реалізовувати програми й брати відповідальність за розвиток технологій.

Водночас Лисиця відзначив прогрес у сфері неродинної трансплантації та висловив сподівання на запуск нових технологій уже найближчим часом.

Окремо він звернув увагу на важливість децентралізації медицини, навівши приклад США, де провідні медичні центри працюють не лише у столицях. За його словами, Черкаський онкоцентр уже став прикладом такого регіонального лідерства — місцем, де формується сильна команда, здорова професійна конкуренція й реальний доступ пацієнтів до складної медичної допомоги.

Керівник Українського реєстру донорів кісткового мозку Роман Куць зазначив, що Черкаський онкоцентр є унікальним навіть у європейському контексті. За його словами, центр поєднує високу трансплантаційну активність і можливість проводити трансплантацію кісткового мозку як дорослим, так і дітям в межах одного закладу. В Україні таких центрів фактично два — у Києві та Черкасах, і це результат системної роботи команди.

— Це досить унікальне поєднання. Не кожен центр у Польщі чи інших країнах може показати таку трансплантаційну активність, — зазначив Роман Куць.

Роман Куць

Він додав, що до Українського реєстру регулярно звертаються пацієнти з різних регіонів із запитанням, де проходити лікування, і серед рекомендацій стабільно звучать Черкаси та «Охматдит». За словами Куця, пацієнти з інших областей свідомо їдуть до Черкас по високоспеціалізовану допомогу, що свідчить про довіру до центру.

Окремо він згадав 2018 рік, коли трансплантація кісткового мозку для дорослих в Україні фактично була недоступною, і пацієнтів змушували шукати лікування за кордоном. Саме тоді, за його словами, з’явилася ідея створення українського реєстру донорів, попри скепсис і переконання, що така система не запрацює.

— Нині пошук донорів завжди починають з української бази, але для близько 30% пацієнтів відповідного донора все ще не вдається знайти. Саме тому розвиток донорства й інформування суспільства залишаються критично важливими, адже кожна успішна трансплантація — це не лише врятоване життя, а й майбутні покоління, — зауважив Роман Куць.

Депутат Черкаської обласної ради Олександр Вельбівець пригадав момент, коли вперше почув ідею розвитку трансплантології на Черкащині від Віктора Парамонова — тоді ще депутата обласної ради. За словами Вельбівця, цю ідею Парамонов носив роками й неодноразово намагався донести до попереднього керівництва області, однак його не чули. Навіть скептично налаштовані колеги з технічним мисленням поступово переконувалися: попри складність і новизну, програму варто запускати й передбачати фінансування з обласного бюджету.

Олександр Вельбівець

— Я пам’ятаю день, коли Віктор Володимирович уперше прийшов з цією ідеєю. Тоді багато хто не вірив, що це можливо. Але саме його наполегливість і здатність переконувати змусили нас почати — закласти кошти, прийняти програму і дати цьому шанс, — зазначив Олександр Вельбівець.

Переломний момент, за словами депутата, настав 1 березня 2019 року, коли обласна рада ухвалила відповідну програму і внесла перші зміни до бюджету, виділивши стартове фінансування. Вельбівець зізнався, що добре пам’ятає першого пацієнта, перші хвилювання і сумніви, а також подальший шлях програми — непростий, із внутрішніми дискусіями та опором, але результативний.

На зустріч також завітали перша заступниця голови Черкаської ОВА Наталія Кравченко, начальниця Управління охорони здоров’я Черкаської ОВА Антоніна Уманець, голова Черкаської міської ради Анатолій Бондаренко, голова Уманської міської ради Ірина Плетньова.

Така зустріч у Черкаському онкоцентрі — і справді непересічна. Принагідно медики зауважують: щоби більша кількість реципієнтів мали шанс на одужання, докласти зусиль може кожен. Зокрема, долучившись до Українського реєстру донорів кісткового мозку.