У «Вирії» писанок Лідії Колесник

У «Вирії» писанок Лідії Колесник

Днями я побувала в Черкаському обласному краєзнавчому музеї на відкритті виставки писанок Лідії Колесник «Вирій». У її експозиції близько 130-ти робіт: писанки традиційні і авторські, кольорові і пастельні, з геометричними орнаментами, рослинними і фантазійними. Писанки сонячно-яскраві і ніжно-мереживні, більші і менші, в солом’яних гніздечках і картинних рамках, серед ляльок-мотанок і у вигляді писанкового дощу…

У «Вирії» писанок Лідії Колесник

Кожна писанка витвір мистецтва, від якого віє теплом і довічними цінностями людського роду, від якого відгукується десь далеко в душі щось прадавнє і щемне. Та так, що й самій хочеться взяти писачка і провести по білому гладкому досконалому тлу яйця пахучим воском, аби утворилося щось дивне і чудове, що з’єднує нас з пращурами. А варто лише взяти писачка, і творче натхнення вже не зупинити. Сама пані Лідія розповідала, що аби народилася колекція розписаних яєчок, вона прокидалася щодня о п’ятій ранку і малювала. Таким чином вдосвіта, поки діти ще спали, в руках майстрині творилося диво. Уявляєте силу тяжіння до творчості? Не дарма Джулія Кемерон казала: «Творчість – це соломинка, через яку дихає Всесвіт». Що тут додати? Воістину.

У «Вирії» писанок Лідії Колесник

Знаєте, що ще мене вразило на «Вирії», звичайно крім витончених філігранних робіт майстрині? Повний-повнісінький зал людей. Там були люди молоді і літні, жінки і чоловіки, діти і підлітки, навіть цілі родини в повному складі. Це тішить. Тому що писанкарство потроху оживає і стає популярним видом мистецтва серед найрізноманітніших верств населення. Писанкарство прийшло з народу і до народу повертається. Але вже в нових сучасних формах. Писанкарство − як релакс, писанкарство − як медитація, писанкарство – як інструмент арт-терапії в психологічних практиках, і навіть в психологічній діагностиці і терапії. Писанками оздоблюють не тільки традиційні, а й сучасні інтер’єри. Досконала форма яйця і прадавні символи, зображені на ньому, в призмі сучасного мистецтва стають центром найвишуканіших експозицій. Тож не дивно, що українські писанки мандрують по всьому світу. Наприклад витвори Лідії Колесник прикрашають приватні колекції не тільки в Україні, а й в Латвії, Німеччині, Італії, Іспанії та Америці.

У «Вирії» писанок Лідії Колесник

До речі пастельні писанки пані Лідії виконані в сучасній техніці витравлювання. За її словами вона вперше побачила травленки сім років тому у Тетяни Коновал − писанкарки з Луганщини. Ці розписані яєчка створені без використання барвників. Візерунки на коричневому тлі яйця утворюються при розмальовуванні воском і витравлюванні в оцті незамальованих елементів шкаралупки. Так поступово з’являються кілька відтінків бежевого кольору. Такі візерунки милують око природністю і витонченістю. «В український традиції немає травлених писанок. Розповідає пані Лідія, − Проте ця техніка може існувати в писанкарстві не порушуючи традицій». Отже, писанкарство не тільки відроджується і живе, а й розвивається.

У «Вирії» писанок Лідії Колесник

Традиційні та сучасні технології від досвідчених майстрів передаються наступним поколінням писанкарів. Прикладно, що на відкритті виставки «Вирій» були присутні і вчителі Лідії Колесник, і її учні. Почесними гостями заходу стали: заслужений майстер народної творчості, голова Черкаського осередку Національної спілки майстрів народного мистецтва України Ольга Мартинова, народний художник України Іван Бондар, старший викладач кафедри образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва ЧНУ ім. Б. Хмельницького Олександр Костогриз, заслужений художник України, доцент кафедри образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького Віктор Олексенко. Всі вони – вчителі майстрині-писанкарки, виставка «Вирій» − це і їхня гордість. Не менш почесними гостями на заході були дітлахи, які роблять перші кроки в своєму творчому житті. Одна з учениць Лідії Колесник, Ірина Кулик, в своєму інтерв’ю тележурналістам натхненно розповідала про свої писанки і плани на майбутнє. Таке творче єднання поколінь – унікальне. Нехай триває.

P.S.:
− Пані, Лідо, чому ваша виставка називається «Вирій»?
− Я довго обирала назву. І раптом із підсвідомості сплило слово «вирій». Це світ в уяві наших пращурів, у який відлітають птахи. Коли у нас зима, то всі зернинки, рослинки й тваринки живуть у загадковому вирії. От і митець, коли пише писанку, на крилах натхнення переноситься в інший світ. Тож Вирій – це і є той казковий творчий світ…
До зустрічі у Вирії…

Фото Святослава Подольського

Реклама

0 0 голосів
Рейтинг статті
guest

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x