День дитячої книжки!

День дитячої книжки!

Як і у всіх, у мене був буквар, за яким я вчився читати. Спершу російською мовою, бо батьки були російськомовні, згодом, вже у школі – українською.
Першу книжечку, яку я прочитав повністю, була «Ялинка» Михайла Коцюбинського. Не надто вдалий вибір для дитини, яка вчиться (і хоче навчитися) читати, бо за сюжетом хлопчик пішов у ліс по ялинку і замерз. Ну, що ще могло статися із сином бідних селян у знедоленій царизмом країні… Коротше, у пізньому СССР у шкільній програмі були «правильно» підібрані дитячі книжки.

Якось старший брат приніс із бібліотеки книжку Карло Коллоді «Пригоди Піноккіо». Ще до школи, після букваря, вчився читати за «Приключениями Буратино». Тому стало цікаво, що то за італійський Буратіно? Це пізніше я взнав слово «плагіат» і те, що Олексій Толстой написав свою книжку значно пізніше італійського письменника про пригоди дерев’яного чоловічка.

День дитячої книжки!

Малюнки у книжці про Піноккіо були веселі. З тих пір Анатолій Василенко став моїм улюбленим художником (він для журналу «Перець» багато малював, але то інша історія). Мабуть, це й визначило, що я почав читати цю книгу. І казка виявилася напрочуд веселою і цікавою! Фразу дерев’яного хлопчика: «Я ненавиджу шкурки» ми досі з братом не можемо вимовити без посмішки!

На третині книжки після сюжету про закопані обдуреним Лисицею і Котом Піноккіо монети та зустріч з Прекрасною Дівчинкою з блакитним волоссям, збіг з «Буратіно» Толстого закінчився. Книжка стала ще цікавішою, тому що Піноккіо поринув у пригоди, про які було годі й мріяти.
Піноккіо, на відміну від Буратіно, був звичайною дитиною, яка не переймалася боротьбою з експлуататором театральних ляльок. Він був малим бешкетником, який постійно потрапляв у якісь історії, з кожної з яких так чи інакше виплутувався, щоб потрапити у нову. Чи не так у малих дітей? Якийсь негаразд здається кінцем світу, який через годину якось вирішується, і ти про нього вже не пам’ятаєш, бо розпочав нову гру.
Казка Карло Коллоді у дитинстві навчила мене, що брехати – це погано. Я не боявся, що у мене ростиме від брехні ніс. Але інші неприємності можна на себе накликати точно.

Але головніше, що завжди має бути мрія. Пам’ятаю, що найбільше я радів, коли дерев’яний Піноккіо за допомогою Феї, якою виявилася Дівчинка з блакитним волоссям, став хлопчиком. Його мрія здійснилася! Нежива іграшка стала живою, отже, у житті можливо все.

День дитячої книжки!
День дитячої книжки!
День дитячої книжки!

Реклама

0 0 голосів
Рейтинг статті
guest

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x