«Ціна нашої свободи»: у Черкасах відбулася Хода пам’яті до четвертої річниці повномасштабного вторгнення
У Черкасах на площі Богдана Хмельницького відбулася Хода пам’яті всіх загиблих у російсько-українській війні. Захід зібрав родини військовослужбовців, волонтерів, молодь та небайдужих містян, щоб вшанувати тих, хто віддав життя за незалежність України.
Пам’ятний захід розпочався о 18:00 і колона рушила до Свято-Троїцького кафедрального собору. Організатори звернулися до присутніх із закликом згадати ранок початку повномасштабного вторгнення та оголосили хвилину мовчання за полеглими захисниками.
У своїй промові організатори наголосили на історичній тяглості української боротьби:
– Наша нація стала нацією саме в цей ранок. Ми знову об’єдналися, як колись у 2014 році, як під час Революції гідності. Ми діти тих, хто виборював незалежність і виборює її досі. Наш народ ніколи не стояв і не встане на коліна. На жаль, першими пішли найкращі. І сьогодні ми маємо вшанувати їхню пам’ять.
Організаторка також нагадала, що в місті щонеділі відбуваються акції «Не мовчи! Полон вбиває!». Вона закликала містян регулярно долучатися до цих заходів, аби постійно підтримувати родини військовополонених та нагадувати суспільству про тих захисників, які досі залишаються у полоні.
Ті, хто чекає: історії родин військовослужбовців
Для багатьох учасників ходи ця подія має глибоко особистий вимір. Черкащанка Олена прийшла на площу, щоб нагадати про захисників Маріуполя. Вона чекає свого друга Вадима — офіцера 36-ї окремої бригади морської піхоти, який наразі вважається зниклим безвісти.
Олена зліва
– Ми самі з 36-ї бригади, чекаємо наших хлопців із полону. Дуже багато загинуло під час оборони Маріуполя та під час прориву із заводу Ілліча. Така хода має бути як символ пам’яті. Потрібно постійно нагадувати суспільству, що в країні йде війна і яку ціну платять наші люди за свободу, – зазначила Олена.
Учасник акції Артем вийшов на Ходу пам’яті разом із дружиною та побратимами. Його брат, Василь Вікторович Корнієнко, зник безвісти на напрямку Олешні.
– Я тут, бо мій брат зник безвісти. Сам служив, стою тут із побратимом. Дай Бог, щоб усі повернулися додому. Вважаю, що такі заходи потрібно робити частіше, хоч кожної третьої неділі, щоб збиратися всім разом. Маю надію на те, щоб усі наші побратими повернулися до своїх сімей, — поділився чоловік.
Пам’ять для наступних поколінь
До вшанування долучилися і волонтери, які працюють із військовими від початку війни. Волонтерка Світлана Бондар наголосила на відповідальності перед майбутніми поколіннями:
– У рядах наших черкаських хлопців дуже багато загиблих, яких я знала особисто. Тому вважаю за потрібне пройти цей шлях разом із рідними, які втратили своїх синів. Наше покоління, ті, хто застав цю війну, буде пам’ятати. Але ми маємо навчити наступне покоління, щоб це було дійсно болючим спогадом, щоб вони ніколи не змирилися. Ми маємо передати всім поколінням пам’ять за тих, хто став на наш захист.
Важливість збереження пам’яті поділяє і черкаське студентство. Студентки Дарина Коробченко та Наталія Бондар, які також доєдналися до колони, вважають, що для молоді участь у таких заходах є свідомим кроком. Вони прийшли, щоб висловити підтримку військовослужбовцям та показати родинам захисників, що їхній біль і подвиг їхніх близьких не забуті.
Кульмінацією пам’ятного заходу стало спільне прочитання «Молитви українського націоналіста», також учасники запалили фаєри. Присутні зняли головні убори, і площа в один голос повторювала слова присяги за промовцем, вшановуючи величну смерть героїв та скріплюючи дух для подальшої боротьби.
