У Монастирищі поховали загиблого захисника
19 березня Монастирищина попрощалася із 53-річним Валерієм Білоцерківцем, який загинув на фронті. Про це повідомили у Монастирищенській міській раді.
Народився Валерій Петрович 24 грудня 1972 року у Монастирищі в родині Петра та Ніни Білоцерківців. Мав старшого брата Юрія. Навчався в Монастирищенській школі №1 (нині – ліцей «Ерудит»), школі-інтернат (нині – Монастирищенська філія ліцею «Успіх»). Після закінчення школи вступив у Дніпродзержинський енергетичний технікум (нині – Кам’янський енергетичний фаховий коледж), де здобув спеціальність електромонтажника.
Валерій з дитинства захоплювався технікою. Тож навчання в коледжі ще більш загострило його запал до техніки й допомогло розкрити талант розуміти її та знаходити рішення там, де інші розгублювалися.
Після технікуму була строкова військова служба у військово-морських силах, яку захисник проходив на території Автономної Республіки Крим.
Повернувшись із армії, Валерій влаштувався на роботу, створив сім’ю, разом із дружиною ростили й виховували доньку Юлію.
Працював Валерій по спеціальності на машинобудівному заводі «ТЕКОМ». Далі – на ПАТ «Монфарм», ТОВ «ПРЕМІУМ ПАК УКРАЇНА», ТОВ «Євротек». Потім виїхав за кордон, де багато років пропрацював на рибогосподарському підприємстві. Це була важка й виснажлива робота, яка залишила свій відбиток на здоров’ї та особистому житті захисника.
«Валерій весь свій вік працював, здається, не мав і дня відпочинку. Завжди намагався жити совісно, чинити правильно, бути добрим, чесним, справедливим. Допомагати іншим, бути корисним,» — згадують про нього в громаді.
У листопаді 2025 року Валерій Білоцерківець вступив до лав Збройних сил України. Після військової підготовки Валерій у статусі сапера розмінування був направлений у 711-ту окрему бригаду охорони Державної спеціальної служби транспорту України (військової частини Т0950). 20 лютого 2026 року захисника госпіталізували через погіршення стану здоров’я. Протягом понад двох тижнів лікарі боролися за життя Валерія. Але 8 березня Валерій Білоцерківець помер.
19 березня земляки провели його «живим коридором», зі стягами в руках, навколішки, супроводжували воїна в останню путь.
Попрощатися із солдатом Валерієм Білоцерківцем прийшли рідні, побратими, керівництво громади, священнослужителі, друзі, знайомі, небайдужі мешканці громади.
Поховали військовослужбовця на міському кладовищі.
Читайте «Нову Добу» на інших ресурсах:
Ще більше новин — на сайті.
