У Черкасах трансплантували нирку пацієнтові, який п’ять років чекав на операцію (ВІДЕО)
Медики Черкаського онкоцентру виконали трансплантацію нирки від посмертного донора. 46-річний черкащанин Віталій Задорожний отримав шанс на нове життя після рішення родини донора, яка погодилася на посмертне донорство органів.
Віталій Задорожній
П’ять років очікування — і шанс, який не можна втратити
Понад п’ять років Віталій жив на діалізі. Його життя залежало від процедури, яка підтримувала функції організму, але не повертала повноцінності.
Він чекав – як і сотні українців – у листі очікування на трансплантацію. І ось – дзвінок.
«Я їхав в онкоцентр із таким позитивним відчуттям… Бо вже були попередні можливості, але не складалося. А цього разу – все зійшлося», – розповідає Віталій.
«Ніколи не треба опускати руки»
Перед операцією він думав про рідних: маму, яка хвилюється, і двох синів. Зателефонував із медзакладу мамі та сестрі.
«Перше, що хочу – обрадувати своїх близьких… І кинути курити», – каже він.
Чоловік зауважує: ніколи не треба опускати руки, завжди треба вірити – і все буде добре.
Рішення, яке рятує не одне життя
Згода на донорство дала шанс одразу кільком людям.
«Один донор може врятувати не одну людину. І саме тому такою важливою є вся система трансплантації – від моменту відбору донора до повного одужання реципієнта», – пояснює завідувачка клініко-діагностичної лабораторії Лариса Рудакова.
Лариса Рудакова
Вона наголошує, що роль лабораторії у цьому процесі надзвичайно важлива:
«Лабораторія є базою для підбору донора і реципієнта. Наші фахівці проводять практично весь спектр досліджень, необхідних для трансплантації – від визначення сумісності до контролю стану пацієнта після операції. Це складний, багаторівневий процес, без якого трансплантація неможлива».
За її словами, завдяки розвитку трансплантаційної системи в Україні сьогодні шанс на життя отримують пацієнти, які ще кілька років тому такого шансу не мали.
Лікарі Черкаського онкоцентру в операційній
Команда, яка працює разом
Трансплантація – це не лише операція. Це робота великої команди. Трансплант-координаторка Наталія Босенко розповідає:
«Ми отримали інформацію ще за добу і одразу почали роботу. У процесі були задіяні хірурги, трансплантологи, працівники лабораторії, нефрологи, урологи, трансплант-координатори».
Наталія Босенко
Саме така злагодженість дозволяє вчасно і якісно провести трансплантацію.
«Ми дуже сподіваємося, що завдяки нашій роботі допоможемо не лише цьому пацієнтові, а й іншим, які отримали органи від цього донора», – додає пані Наталія.
Команда онкоурологів Черкаського онкоцентру, які працювали в операційній (зліва направо): Іван Городиський, Володимир Гнатишин, Олександр Глущенко, Роман Морару-Бурлеску
Операція, що тривала до ранку
Трансплантацію провела команда під керівництвом завідувача відділу урології, нефрології та трансплантації нирки Черкаського онкоцентру Романа Морару-Бурлеску.
«Традиційно у нас є така рубрика “Вечір п’ятниці”, але цього разу вечір п’ятниці перейшов у ранок суботи – тому що ми лише зараз, працюючи всю ніч за операційним столом, закінчили трансплантацію нирки від посмертного донора», – говорить лікар.
Роман Морару-Бурлеску
Роман Петрович сподівається, що пацієнт швидко одужає і забуде про цю хворобу. А у відділі урології онкцентру – ще мінус один пацієнт на діалізі.
Плани після одужання
Віталій не знайомий із родиною донора. За законом, має минути 2 роки після трансплантації, щоб донор і реципієнт зустрілися – якщо у них буде таке бажання. Але чоловік уже знає, що при зустрічі хотів би їм сказати «Дякую».
Нині мрії Віталія прості: сісти за кермо, повернутися до нормального життя, щоб мама й діти не хвилювалися.
Сьогодні в Україні тисячі людей чекають на трансплантацію. І кожне рішення про донорство – це шанс на життя, майбутнє та повернення до звичного життя.
Як усе було – дивіться у відео:
