Захисника із Черкащини відзначили «Хрестом бойових заслуг»
Військовий шлях 43-річного Олега з Черкащини на позивний «Грек» розпочався у перші дні повномасштабного вторгнення. Після БЗВП він одразу потрапив до бойової бригади. Відтоді його шлях – це роки боїв, втрат, поранень і незламної відданості своїм побратимам.
– Уперше, що таке війна я відчув під Бахмутом. Хоч тоді умови війни були не такими складними, як зараз, але напрямок уже тоді був дуже важкий. Втім, ми трималися з усіх сил: усі наші знали, за що стоять. І стояли. Майже два роки я провів у тому пеклі. Там же отримав і своє перше поранення. Банально – осколок. Два місяці був на лікуванні, але думками завжди залишався з хлопцями. Якось сумно було без них, – для Олега військо – це насамперед про братерство. Кожного, з ким доводилося стояти на позиціях у найгарячіших точках і найскладніші моменти, він згадує з особливим теплом і повагою. Кожного.
Наприкінці грудня 2024 року Олег приєднався до лав 152 окрема єгерська бригада імені Симона Петлюри. Це був непростий період для військової частини: бригада набирала спроможностей, інтенсивні бої, постійна напруга й складні рішення.
– Я вже навіть не порахую, скільки в мене було виходів. Завжди був старшим на позиції, але паралельно допомагав і хлопцям на сусідніх. Коли ти на лінії, страх відходить на другий план. Ти тримаєш свою «точку» і маєш постійно розуміти, що відбувається навколо.
Про роль піхотинця Олег розмірковує так:
– Служба піхотинця передбачає безпосередній контакт із противником в умовах високої динаміки бойових дій. Ключове завдання – недопущення просування ворога за визначені рубежі оборони. Ураження противника значною мірою забезпечується застосуванням безпілотних систем, однак їх ефективність не є абсолютною і залежить від низки факторів: технічних обмежень до впливу засобів РЕБ та змін тактичної обстановки. У таких умовах піхота змушена переходити до безпосереднього вогневого контакту, вступаючи у стрілецький бій.
Захисник пояснює, що критичною стає ситуація у разі викриття позиції противником. У такому випадку вона переходить у категорію пріоритетних цілей і піддається системному вогневому впливу без обмежень у часі та засобах. Застосовується весь наявний спектр ураження: від артилерійських систем до безпілотних комплексів, що забезпечують безперервний тиск і виснаження підрозділу.
– Останній раз, коли нашу позицію «спалили» і почали розбирати, тоді, на жаль, загинув побратим. Банально – від осколка. Йому було 33 роки. Вік Христа. У такі моменти дуже боляче. Бо це вже не просто хтось там далеко. Це людина, з якою ти ділив воду і їжу, говорив про найвідвертіше, ділився мріями і планами «якщо виживеш». Мені досі важко це згадувати, – говорить військовий.
Історія Олега не лише про бойовий шлях, а й про те, як війна змінює людину зсередини. Як змінює погляд на життя, на слова, на вчинки і на тих, хто поруч.
– Коли ти дивишся на тих, хто заходить на позиції, хто виходить, хто повертається, а хто – ні, ти вже по-іншому розглядаєш життя як таке. Людей. Слова. Вчинки. Дуже багато починаєш розуміти. І дуже швидко бачиш, хто є хто, – розмірковує військовий.
За особисту відвагу, самовідданість та хоробрість проявлені у боях, Олег отримав відзнаку Президента України «Хрест бойових заслуг».
Нагадаємо, захисника з Кам’янки відзначили нагрудним знаком «За сумлінну службу».
Читайте «Нову Добу» та слідкуйте за нами:
Інстаграм
Телеграм
Фейсбук
Ще більше новин — на сайті https://novadoba.com.ua/
