Чи передавати в оренду КП «Черкаська станція переливання крові» інвестору – «Біофарм»

Була на засіданні комісії облради, де вирішувалося питання, чи передавати в оренду КП «Черкаська станція переливання крові» інвестору – «Біофарм». Пішла – бо знаю, скільки проблем існує навколо цього закладу вже багато років. Пішла, бо зранку зрізалась в коментарях із співробітниками і їхніми родичами під постом про це. Вони – противники передачі в оренду – писали про те, що на станції переливання крові все і так добре, тіко ремонту нема, але нашо той ремонт, якщо там ставлення гарне і послуги безкоштовні.

Що ж я почула на комісії. Я почула головного лікаря станції. Він казав: так, в такому стані, як є, заклад може проіснувати рік-два. Він казав про постійний стрес пошуку витратних матеріалів. Він казав, що працюють на радянському обладнанні. Але, наголосив він: там усе безкоштовно (за винятком 100 грн. благодійних внесків), а закриття комунального підприємства суперечить Конституції України.

Я почула мам дітей, які лежать в онкогематологічному відділенні Черкаського обласного онкодиспансеру. Вже не знаю, як вдалося їм лишити дітей самих там, у стінах лікарні, але кожна з них сказала. Про те, що безкоштовної плазми нема, донорів у станції нема, і взагалі нічого безкоштовного там нема. А ще – що за останній місяць такого хамства, як на станції переливання крові, таких грубощів не бачили більше ніде. Станція нічим не допомагає пацієнтам. Називалися суми у 200-300-700 грн. за порцію крові. Навіть уявити важко, скільки крові треба діткам, які по два роки лікуються, за весь період лікування. Донорам, яких знаходять самі ці мами, на станції знаходять причини відмовити. І пропонують «своїх». За гроші.

Я зараз вразлива, а тому, коли головний лікар назвав виступи мам інсценізацією, розплакалась.

Інвестор має досвід у Сумах. Там жодна мама в черзі по кров не стоїть. Вона взагалі не їздить на станцію – цілодобова безплатна доставка. Це при тому, що в Черкасах кров треба шукати самим і забирати теж. Як це можна зробити мамі-одиначці двох хворих трирічних близнюків? Просить водія. Він десь під стінами забирає ту кров і везе. Жодної копійки пацієнти у Сумах не платять за кров. На це йдуть бюджетні кошти, які витрачались на утримання комунального підприємства. У Черкасах в штаті 15 донорів. У Сумах – 150, тому ніколи дефіциту крові нема. Є цілий донорський рух. Донорам платять. За деякі послуги – близько 1 000 грн.

Інвестор пропонує зробити ремонт, встановити якісне обладнання, завдяки якому нарешті в Черкасах через кров зі станції переливання не будуть заражати гепатитом і іншим хворобами. Так, це чомусь головний лікар черкаської станції проблемою не вважає. Працівникам підвищать зарплати. І чорний ринок крові зникне із Черкас. Як і проблема з кров’ю взагалі. Але колектив закладу проти. Нікому не треба інвестор, який зробить краще. Нікому не треба інвестор, який зробить краще для пацієнтів. Нікому взагалі не треба інвестор. Бо те, що не влазить ні в які цивілізовані рамки, люди називають «і так добре, навіщо щось міняти». Навіть якщо при цьому гірше вже просто нема куди. І це ж стосується не тільки станції переливання крові. Так ми всюди зустрічаємо інвесторів. Часто мені здається, що цей народ заслуговує жити так, як живе. Потім я згадую, що в цій країні жити моїм дітям. А я не хочу, щоб вони жили так. Тому я сподіваюсь, що депутати облради підтримають проект рішення на сесії. І не хочу більше плакати під розповіді мам, як вони під парканом десь купують кров своїм дітям. Не хочу репостити їхні прохання знайти донорів. Не хочу жити в лайні.

Якщо в інвестора щось не вийде (бо всі ми смертні), можна повернутися до старого. Зрозуміти, що все безнадійно. Але ж хоч спробувати можна? Дати людям шанс? Дати шанс собі врешті-решт жити краще…

Реклама

0 0 голосів
Рейтинг статті
guest

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x