Що дивитися, коли на відпустку бракує ресурсу: добірка фільмів на літо
Літо завжди починається з планів. Поїздка, яку відкладали з минулого року, книга, яку так і не прочитав, вечори з друзями, що переносилися щотижня. А потім серпень – і ти розумієш, що більшість із цього так і залишилася планами. Робота, втома, щоденна метушня забирають той ресурс, який мав піти на щось інше. Але є речі, для яких не треба ні грошей, ні відпустки, ні особливого настрою. Достатньо вечора і екрану.
Саме тому ми зібрали добірку фільмів, де літо є не просто фоном, а повноцінним учасником подій. Кіно, після якого хочеться щось відчути, щось згадати або нарешті щось зробити.
Ці фільми підійдуть глядачам із різними смаками. Тут є місце і для легкої музичної комедії, і для пронизливої романтики, і для документального кіно про реальних людей на реальній війні. Кожен знайде щось до свого настрою і свого вечора.
«Моє літо любові» (2004)
Британська кінодрама режисера Павела Павліковського знята за романом Гелен Крос, яка досліджує романтичний зв’язок між двома молодими жінками з різних соціальних середовищ у Йоркширі. Мона живе з братом Філом, колишнім злочинцем, який знайшов Бога у в’язниці і тепер намагається перетворити місцевий паб на духовний центр. Одного дня повз героїню на коні проїжджає Тамсін, дівчина з багатої родини, яка росте у великому будинку майже без батьків і заповнює самотність грою на віолончелі. Дві дівчини такі різні, що їхнє зближення здається неможливим. Проте саме це літо змінює обох назавжди.
Зйомки фільму проходили протягом п’яти тижнів під час найспекотнішого літа за 50 років в Йоркширі. Сценарій був мінімалістичним, і більшість сцен імпровізували прямо на майданчику. Під час спільних поїздок режисер помітив, що Наталі Прес любить малювати, і вставив це у фільм. Для Емілі Блант це був дебют у повнометражному кіно. Фільм отримав премію BAFTA як найкращий британський фільм 2005 року.
Це кіно для тих, хто цінує стриману британську манеру розповіді, де напруга між персонажами важливіша за діалоги. Павліковський нічого не пояснює і не підказує. Фінал залишає більше запитань, ніж відповідей, і саме це робить фільм таким, що запам’ятовується.
«Мамма Міа!» (2008)
Музична комедія режисерки Філліди Ллойд, написана за одноіменним мюзиклом. Кінострічка розповідає про молоду наречену Софі, яка мріє, щоб на весіллі був її батько, який проведе її до вівтаря. Проте вона ніколи його не бачила. Саме тому дівчина знаходить щоденник матері. Прочитавши його, вона дізнається про трьох чоловіків, кожен із яких міг би бути її батьком. Щоб дізнатися правду до того, як вийде заміж, Софі таємно запрошує всіх трьох на весілля. Її мати дізнається про це вже тоді, коли гості сходять з човна. Далі починається хаос, сварки, інтриги та трошки детективу.
Натурні сцени знімали на грецьких островах Скопелос і Скіатос, а більшість павільйонних на студії Pinewood в Англії, де будували декорацію вілли з живими деревами і поливали їх щодня. Прем’єра у Стокгольмі зібрала всіх чотирьох учасників ABBA вперше з 1986 року. У Великій Британії DVD-видання продалося тиражем понад 5 мільйонів копій і кожен четвертий британський дім мав цей диск на полиці. Фільм не претендує на глибину і не намагається нею бути.
Це кіно, яке вмикають, коли хочуть вимкнути голову і просто отримати задоволення. Ідеально для вечора з родиною або друзями.
«Назви мене своїм ім’ям» (2017)
Романтична кінодрама режисера Луки Гуаданьїно є екранізацією роману Андре Асімана 2007 року. 17-річний Еліо Перлман проводить літо на сімейній віллі серед книг і музики. Його батько, професор греко-римської культури, щороку запрошує аспіранта на кілька тижнів. Цього разу приїжджає Олівер, впевнений у собі американець. Спочатку Еліо його не сприймає і тримає дистанцію. Потім дистанція зникає. За кілька тижнів між ними виникає щось, про що жоден з них не говорить уголос, але що обидва відчувають щодня.
Гуаданьїно хотів відтворити 1980-і не через стереотипи про пишні зачіски та неон, а через точні деталі епохи. Музикант Суфьян Стівенс спочатку відмовився писати пісні для фільму, однак після того як прочитав книгу і сценарій одразу надіслав два треки («Mystery of Love» та «Visions of Gideon»). Актор Тімоті Шаламе слухав одну із пісень через маленький навушника прямо під час зйомки фінальної сцени. Сценарій написав Джеймс Айворі і отримав за нього «Оскар».
Цей фільм для тих, хто любить кіно, де атмосфера важить більше за сюжет. Гваданьїно знімає спеку, їжу, повільні полудні і погляди так, що ти фізично відчуваєш це літо.
«Літо ’85» (2020)
Французька романтична драма Франсуа Озона заснована на молодіжному романі Ейдана Чемберса «Танцюй на моїй могилі» 1982 року. Фільм починається не з романтики, а з допиту в поліції. 16-річний Алекс під вартою, і глядач від початку знає, що щось пішло не так. Далі історія розгортається як спогад. Під час прогулянки на вітрильному човні Алекс потрапляє в шторм і перекидається. Його рятує Девід, старший на два роки. Після цього вони стають нерозлучними: мотоцикл, море, дискотека і відчуття, що час зупинився. Але чим закінчилося це літо, глядач дізнається поступово.
Озон працював над сценарієм понад 30 років та хотів, щоб при перегляді кінострічки виникало відчуття юності, що вислизає. Також цікаво, що фільм мав називатися «Літо ’84», але режисер вирішив додати пісню групи «The Cure» «In Between Days», а так як пісня була опублікована у 1985-му, то і назву вирішили змінити. Зйомки велися на 16-міліметрову плівку Kodak, щоб відтворити зернисту насичену естетику 1980-х. Після трагедії в сюжеті картинка навмисно холоднішала.
Озон поєднує легкість підліткового роману з болем, який не минає швидко. Цей фільм для тих, хто пережив перше кохання і пам’ятає, як воно вбивало. Тих, кому подобається «Назви мене своїм ім’ям», цей фільм зачепить не менше, хоча тон у нього інший і набагато холодніший.
«Одного літа в Україні» (2025)
Документальний фільм від кінооб’єднання «Вавилон’13» показує війну очима іноземних добровольців, які приєдналися до Міжнародного легіону ГУР Міноборони України. У центрі знаходяться кілька американців, які залишили звичне життя і приїхали воювати в країну, про яку раніше знали хіба з новин. Фільм іде за ними від перших тренувань на полігоні через побут і становлення команди до бойових завдань на фронті. Вони навчаються, сваряться, жартують і поступово стають єдиним підрозділом. А паралельно з фронту надходять новини про російський наступ.
Знімали кінострічку передусім для американської аудиторії і головними героями стали бійці родом зі США. Зйомки проходили з труднощами через вимоги безпеки і команда ретельно підбирала локації, щоб не наражати військових на небезпеку. Усі кошти з прокату «Вавилон’13» передав на потреби легіону. Команда вперше заявила про себе під час Революції Гідності, документуючи події тієї зими, і відтоді фіксує російсько-українську війну.
Це кіно сподобається тим, хто хоче зрозуміти, чому люди з іншого боку світу їдуть воювати за країну, яку вперше побачили на карті. Фільм не дає простих відповідей, але дозволяє побути поруч із людьми, які зробили вибір.
Читайте «Нову Добу» в соцмережах:
Ще більше новин — на сайті.
