Ірина Заславець провела лекцію «Як зробити соціальну журналістику корисною і допомагати не нашкодивши» 4 травня в Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького. Захід проведений у межах фестивалю «Кіномедіа».
Під час зустрічі лектор разом із студентами обговорила основні аспекти соціальної журналістики, а також дала корисні поради щодо створення благодійного сюжету: «У нас є суперсила – це багатомільйона аудиторія каналу «СТБ». Щоб зібрати певну суму, потрібно зацікавити глядачів», – зазначила Ірина Заславець і додала, що для гарного результату замало зробити стандартний сюжет, вибрати якусь проблему, відправити кілька офіційних запитів і все. Потрібно шукати різні цікаві кути подання, розкривати суть обраної теми через історію людей, показувати світ героя, щоб аудиторія побачила наскільки його життя змінила хвороба або ситуація в яку він потрапив.
– Дев\’ять років тому лікарі повідомили, що в мене рак. Тоді всією Україною мені збирали гроші на лікування. Я вижила і маю досвід. Я знаю, як бути на місці українського пацієнта, якому не допомагає держава з різних причин, – поділилася своєю історією гостя і зазначила, що саме через це вона пов’язала своє життя з соціальною журналістикою. У своїх роботах Ірина Заславець намагається максимально висвітлити цю тематику аби в подальшому українців лікували на належному рівні.
Медійна гостя наголосила, що журналістика дії – це коли ми робимо більше, ніж мусимо. Водночас потрібно бути обережним у висловлюваннях, перевіряти інформацію. Дуже часто, за словами Ірини Заславець, журналісти десь недоговорюють або перекручують інформацію. Це відбувається через неосвіченість або через бажання створити сенсацію і здобути більшого розголосу. Але є теми, де кожне необережне слово може вартувати чийогось життя.
– Соціальна журналістика – це медіа дії. Коли ми не просто говоримо, а коли своїм матеріалом змінюємо ситуацію. Якщо ми хочемо допомогти герою, то мало просто ретранслювати, важливо аналізувати, розуміти, що подаєш людям і знаходити варіанти як можна змінити ситуацію, – зауважила журналістка.
Під час зустрічі також порушили питання пересадки органів в Україні від померлих людей. Журналістка зазначила: «Щодня у нас помирає 9 людей, які не дочекалися донорських органів, у рік це понад трьох тисячі втрачених життів». Лекторка розповіла, що потреба в трансплантації може з’явитися в кожного, адже вірусні хвороби можуть дати ускладнення: «Грип може перейти в інфекційний міокардит, потім у кардіоміопатію, єдиний вихід – пересадка серця».
На думку лектора, важливо популяризувати і висвітлювати цю тему, адже своїми матеріалами медійники можуть допомогти людям, для яких трансплантація – єдиний вихід, щоб вижити. Бо один донор може врятувати п’ять-сім життів.
Ірина Заславець вважає, що маніпуляції з органами неможливі, адже в операції задіяні майже півтори тисячі людей. Серце «живе» чотири години, за цей час потрібно встигнути знайти людину, якій би воно підходило і перевезти в те місце. Ось так, за словами лектора, ця процедура проходить: «Якщо людина потрапляє в лікарню після ДТП. Серце ще б’ється, вона на апараті штучної вентиляції легень, лікарі діагностують смерть мозку. Це означає, що людина не в комі, а мертва. У рідних цієї людини запитують згоду на донорство. Якщо відповідь позитивна – лікарі перевіряють серце на різні інфекції. Якщо все добре, про нього повідомляють в центр транспланткоординації. За реєстром людей, які очікують на донорський орган, обирають того, в кого підходять всі параметри. Відповідно, серце «відправляється» в те місто, де перебуває хвора людина».
Також, потрібно вірити в історію і героя, про якого знімаєте сюжет. Адже якщо є один шанс із десяти тисяч – треба боротися. Журналістка це довела на прикладі Насті Берестенко, яка своєю історією об’єднала волонтерів України.
– Кілька років тому в дівчинки стався рецидив хвороби – лімфома, захворювання крові. Лікарі в Україні не давали жодних шансів, тому батьки поїхали на лікування до Німеччини. Але і там сказали, що випадок майже безнадійний. Матір не зневірилася і продовжила боротьбу. Операція коштувала 300 тис. євро. Ми зняли 7 сюжетів, зібрали 12 мільйонів гривень. Зараз дівчинка живе з батьками в Німеччині, адже перебуває під наглядом лікарів, – сказала лекторка.
– Наш фестиваль націлений на молодь, адже за ними майбутнє. Тому важливо аби студенти почули про соціальну журналістику від людини з досвідом, дізналися практичні прийоми, адже хтось може знайти себе в цій спеціалізації, – зауважила Наталя Терис, керівник фестивальних та конкурсних програм Незалежної асоціації телерадіомовників.
Про важливість і корисність цієї лекції сказала Тетяна Бондаренко, організатор заходу, завідувач кафедри журналістики, реклами і PR-технологій ЧНУ ім. Б. Хмельницького: «Упродовж року кафедра постійно організовує найрізноманітніші тренінги, семінари, долучає медійних експертів, журналістів для того, щоб наші студенти мали не тільки теоретичні знання, а й уявлення про практичні реалії сучасного світу ЗМІ».
Дарія Шевченко, студентка 3-Ж курсу ННІ УФСК, зазначила: «Сьогоднішня зустріч із гостею з телеканалу «СТБ» мені дуже сподобалася. Журналістка давала практичні поради, а також показувала наочні приклади із своєї роботи. Через це ми маємо уявлення про те, як зробити такий сюжет, щоб він «зачепив» глядачів і дав змогу зібрати певну суму грошей для благодійної справи».
Ганна Корнієнко, студентка 2-Ж курсу ННІ УФСК додала, що корисно дізнатися, що журналіст – це не тільки «пристрій» для написання заміток, а людина, яка дійсно своєю діяльністю може допомогти іншим, навіть врятувати чиєсь життя.
– Мені сподобалася ця зустріч, адже я дізнався про практичні прийоми, які можна використати у матеріалі. А також, якщо ти хочеш своїм сюжетом щось сказати, допомогти, то потрібно докласти максимум зусиль і зробити його якісним. Тоді це матиме результат, – зауважив Антон Таран, студент 1-Ж курсу ННІ Української філології та соціальних комунікацій.
Нагадаймо, Ірина Заславець – журналістка програми «Вікна-новини» на «СТБ», авторка спецпроектів: «Вразливі», «Серцева недостатність», «Вартові життя».
