Акварель, вірші й голос давнього хору для захисників: у Черкасах відкрилася виставка «У просторі тиші та сенсів»

Відкриття виставки психологині, арттерапевтки й художниці Наталії Гурець «У просторі тиші та сенсів» відбулося в Черкаському обласному художньому музеї 16 липня. Роботи, створені аквареллю та олійними фарбами, на виставці супроводжувалися авторськими поетичними рядками, а глядачам пропонували не просто розглядати роботи, а вступити з ними в діалог і знайти власні сенси.

Діалог, що починається з вірша

Виставку гостям представила заступниця директора Черкаського художнього музею Світлана Савісько. Вона порадила присутнім перед тим, як оглядати експозицію, спершу зануритися у вірші, що супроводжують кожну картину.

– Сьогодні пані Наталія для мене – це відкриття не тільки творчої людини, художниці, а ще й поетки. Я сама проходила кожен твір, читала вірш, а потім дивилася на роботу, і вона сприймалася зовсім інакше, – сказала Савісько.

У залі звучала музика, а на столах лежали метафоричні асоціативні картки із зображеннями робіт Гурець. На звороті кожної картки, крім назви картини, надруковано вірш до неї.

Коли психологиня стала художницею

Наталія Гурець – практична психологиння, арттерапевтка, авторка проєктивної методики «Акварелі моєї душі» і трансформаційних настільних ігор. У творчості вона поєднує обидві професії. Акварель, за її словами, є способом виразити любов до краси природи, а олійний живопис допомагає шукати зв’язки між філософією, психологією і культурою.

На початку зустрічі Гурець подякувала гостям за те, що попри війну вони можуть збиратися в музейному просторі, і присвятила кілька хвилин захисникам, які зараз стоять на варті миру. Свою подяку вона поєднала з музикою. Гурець увімкнула платівку середини минулого століття із записом українського хору, що виконує духовний гімн України.

Також під час презентації виставки, художниця зізналася гостям, що певний час її дві сторони: мисткині та психологині, в ній ніби воювали між собою. Вона не могла зрозуміти, чи вона художниця, чи психологиня. Врешті вирішила, що раз має такий талант, розвиватиме обидва.

– Певний час ці дві сторони в мені справді воювали, і я не знала, чи я художниця, чи психологиня. Потім зрозуміла, що не варто воювати. Господь дав такий талант, то я буду його розвивати, – розповіла Наталія Гурець.

Одна з робіт у залі, «Горобина», супроводжується віршем, який Гурець прочитала гостям особисто. Вона пояснила, що використовує поняття транзакційного аналізу – напрям психотерапії, який розглядає психіку через три стани «Я»: Батько, Дорослий, Дитина. «Дитина» – це внутрішній дитячий его-стан, джерело почуттів, які людина зберігає з дитинства, а «Дорослий» – це его-стан, яким людина свідомо взаємодіє зі світом. У вірші ці дві частини сперечаються. Дитяче «я» хоче просто милуватися кольором горобини і нікуди не поспішати, а дорослий переконує завершити справи, відновити баланс у майстерні і таки дописати картину, яку згодом візьмуть на виставку.

Опора для родин військових

Про Наталію Гурець на відкритті згадала й Марина Цибенко, дружина військовослужбовця. За її словами, художниця роками є опорою для родин захисників у важкий воєнний час. Вона проводить для них творчі заняття, на яких жінки малюють мандали, а також розписують гільзи і залишки зброї. Останнє таке заняття було присвячене українському живопису, і завдяки Гурець учасниці відкривали для себе нові імена художників.

– Це не просто зустріч з психологом чи арттерапевтом. Ми знаходили силу жити, творити, чекати наших військовослужбовців або переносити наші втрати, – сказала Марина Цибенко.

Знав психологиню, відкрив художницю

Поет і радіоведучий Олексій Юрін побачив експозицію за день до офіційного відкриття і зізнався, що його вразили яскраві кольори, семантика і концептуалізм робіт. Вражений побаченим, він створив поетичний перформанс, який гості почули на відкритті.

Юрін розповів, що його з Гурець пов’язує довге, але переважно професійне знайомство. Вона неодноразово була гостею на його радіоефірах, разом вони робили спільні проєкти, а взимку мисткиня організовувала вертеп. Проте як художницю він відкрив її для себе вперше.

– Я знав, що вона пише картини, але їх ніколи не бачив. Тому для мене це певне відкриття її як художниці з іншого боку, – сказав Олексій Юрін.

Виставка працюватиме до 6 вересня. Упродовж усього часу заплановані арттерапевтичні зустрічі, презентації метафоричних асоціативних карток і мистецькі діалоги. Прийдіть, прочитайте вірші і подивіться, яку історію розкаже вам кожна картина.