Імперативний мандат від Антона Яценка. Хто програє, а хто виграє від конфлікту всередині партії «За майбутнє»

У травні 2026 року народний депутат Антон Яценко заявляє про обрання його Головою Черкаського обласного осередку ПП «За майбутнє». На цій позиції він змінив Черкаського міського Голову Анатолія Бондаренка. 11 травня 2026 року у Черкасах відбуваються збори обласного осередку ПП «За майбутнє», на яких вперше порушується питання відкликання депутатів Уманської міської ради. На засідання були запрошені і самі депутати, які мали змогу виступити. В результаті дискусії керівництво обласним осередком не ухвалює рішення щодо застосування імперативного мандату.    

Але вже 31 травня 2026 року у Києві Антон Яценко ініціює ще одні збори очолюваної ним організації в … Києві. На цих зборах все таки було прийнято рішення рекомендувати зʼїзду партії «відкликати 7 депутатів Черкаської обласної ради та 8 депутатів Уманської міської ради за народною ініціативою». Зокрема це стосувалося: Вельбівця Олександра Івановича (ЧОР), Клімова Євгенія Петровича (ЧОР), Курбета Євгенія Олександровича (ЧОР), Маргарян Араксі Дерениківни (ЧОР), Похольчука Романа Володимировича (ЧОР), Судакевича Валентина Григоровича (ЧОР), Тиховської Яніни Миколаївни (ЧОР), Дзіса Андрія Олеговича (УМР), Дьоміної Лариси Віталіївни (УМР), Зарубіної Анни Болеславівни (УМР), Кіценко Ірини Валеріївни (УМР), Маргаряна Дереніка Липаритовича (УМР), Терещенко Катерини Вікторівни (УМР), Усика Сергія Олексійовича (УМР), Чистика Миколи Миколайовича. 13 червня зʼїзда партії “За майбутнє” затверджує рішення про застосування імперативного мандати для 15 депутатів від Черкащини.

У відповідь депутати оскаржили рішення керівного органу партії. Як результат –судове призупинення дії цього рішення. Триває судова тяганина. Статус депутатів і місцевих рад – підвішений.

Редакція спробувала розібратися у ситуації та звернулась до експертів та окремих депутатів за розʼясненннями.

Насамперед нас цікавила експертна точка зору фахівців, які слідкують десятиліттями за виборчим процесом. Адже важливим є питання, які будуть правові наслідки конфлікту, чи є перспектива оскарження, яка доля місецвих рад, чи будуть електоральні наслідки для партії, депутатів та самого Антона Яценка. Тому за коментарями ми звернулися до Максима Михлика, військовослужбовця ДПСУ, колишнього керівника Черкаської обласної організації Комітету виборців України.

За його словами, Черкащина давно не бачила таких дивних політичних атракцій: мовляв, війна відсунула на задній план політичні баталії і місцеві розборки. Проте ситуація із Антоном Яценко і партією «За майбутнє», повернула, хай і тимчасово, місцеву політику на перший план.

– Неочікувано для всіх Яценко повернув собі повний контроль над черкаським осередком партії «За майбутнє», блискавично відсунувши Анатолія Бондаренко. Останній «здався без бою», чим здивував ще більше.  Центральне керівництво партії красномовно промовчало. Можна припускати, що існують «підкилимні» домовленості, адже депутати з орбіти міського голови Черкас (особливо в Черкаській міській раді), можуть почуватись безпечно. Чого не скажеш, про їх колег з Черкаської обласної і Уманської міської рад, щодо яких Яценко активно взявся організовувати процес їх відкликання. Проте робить це дуже вибірково, що чітко говорить не про системне очищення партії, а скоріш про особисту помсту, – каже Максим Михлик.

За його словами, теоретично правова перспектива для такого рішення є. Закон «Про статус депутатів місцевих рад» дозволяє партії відкликати депутатів і має прописану процедуру. Як приклад можна згадати процес відкликання відомої черкаської політикині Любові Майбороди з тої ж таки партії «За майбутнє», коли вона пішла в розріз із позицією мера Черкас Анатолія Бондаренка. Проте це одиничний випадок, коли разом працювали і керівництво партії, і міськрада, і ТВК.

– У випадку з Яценком і партією «За майбутнє» все не так однозначно. Місцеві ради і виборчі комісії йому не підкоряються (принаймні поки що). Тому зорганізувати процес відкликання відразу десятка депутатів буде дуже складно, особливо якщо ради і депутати виступлять активно проти і будуть готові йти до суду. Процес, як мінімум затягнеться на місяці і роки. Тож, скоріш за все, напад Яценка виглядає, як «прозорий натяк» і примушення до «дружби» з ним, – говорить Михлик.

Отже, зауважує він, поки що ради працюватимуть як і раніше, адже ніяких правових наслідків для «неугодних» Яценку депутатів немає:

– В підсумку найбільшим постраждалим від такого рішення буде сама партія «За майбутнє», бо її електоральні перспективи в майбутньому на Черкащині наближатимуться до нуля. Виборці такі кульбіти не оцінять, особливо у військовий час. Також жаль багатостраждального Курбета. Мало того, що з трьох спроб не став головою облради, так ще й може залишитись без мандата.

Ми поспілкувалися і з громадською діячкою, депутаткою пʼяти скликань Черкаської обласної та Черкаської міської ради (в тому ж числі від ПП “За майбутнє”) Любовʼю Майбородою. Свого часу щодо пані Любові був застосований той самий інструмент імперативного мандату, який сьогодні намагається застосувати Антон Яценко щодо депутатів Уманської міської та Черкаської обласної рад. Влітку 2023 року, Любов Майборода рішенням ПП “За майбутнє”, ініційованим тодішнім керівником обласного осередку А.Бондаренком, була позбавлена депутатського мандату.

Ми звернулись до пані Майбороди з такими запитаннями: як працює імперативний мандат, чи є перспектива оскарження, які репутаційні ризики понесуть партія та сам Яценко від застосування імперативного мандату?

Вона відповіла, що імперативний мандат – нонсенс, такої процедури позбавлення депутатів мандатів немає в жодній європейській країні. І Венеційська комісія засудила таку практику і рекомендувала Україні повернутися до демократичних норм. Не має права будь-яка партія перекреслювати волю виборців, інакше навіщо проводить вибори?

На запитання про те, чи є перспектива у протистоянні (депутатів з Яценком) Любов Майборода відповіла: сенс завжди є, бо всякому злу треба протистояти,і тоді, рано чи пізно, це зло буде подолане.

– Щодо репутаційних ризиків для Яценко та партії, то почнімо з того, що ніякої партії «За майбутнє» не існує фактично. Вона є юридично, але фактично її немає. І це я відчула по собі, коли вони мене в 2024 році позбавили депутатського мандату. Я не була членом партії. Мене партія висувала на виборах кандидатом, я виграла мажоритарний округ, набрала виборчу квоту і стала депутатом. Виборчу квоту у нас з усієї міської ради взагалі набрало десь 4-5 депутатів.

Коли я дізналася, що Бондаренко передав посаду голови партії Яценко, я була вражена. Я сама очолювала 8 років обласну організацію Демократичної партії України. І будь-які кадрові питання вивішувалися на звітно-виборчих конференціях шляхом голосування. Звичайно були лобіювання, але вирішувалось голосуванням. Я точно знаю, що «За майбутнє» ніякої такої конференції не проводив. Така модель розвитку партійного руху – це похорони демократії. Обрані депутати змушені думати не про виборців та їх інтереси, а про те, щоби догодити партійному керівництву, яке фактично в усіх партіях стало якимось пилососом по освоюванню бюджетних коштів, – розповіла пані Майборода.

Підсумовуючи, говорити про якісь там репутаційні ризики партії «За майбутнє» не зовсім доречно, запевняє депутатка, тому що у партії «За майбутнє» не існує ніякої перспективи чи репутації:

– Це – скороспіла партія, мильна бульбашка, яка лопне так само при наступних виборах. Їх якась репутація в майбутньому не цікавить, їм треба сьогодні гребти під себе. Ігор Палиця – за кордоном, на засідання Верховної Ради не з’являється, участі ні в діяльності партії, ні в діяльності Верховної Ради не бере. Партія – це просто набір представників бізнесових кланів. От, наприклад, Черкаську область Бондаренко і Яценко поділили між собою.

Про репутацію Яценка, каже Любов Майборода, говорити взагалі смішно:

– Це людина надзвичайно груба, хамська і емоційна. Про яку репутацію може говорити людина, яка поміняла з десяток партій, у тому ж числі в Партії регіонів, голосувала за антидемократичні драконівські закони 16 січня, спрямовані на придушення Майдану. Коли я у фейсбуці написала, що позбавлення мандатів місцевих рад суперечить принципам демократії, він написав мені купу гидоти, образ. Репутації, авторитети, мораль – порожні слова. Авторитетів для Яценка не існує. Для нього один авторитет – гроші!

З такими ж запитаннями, як і до Майбороди, ми звернулись до Олександра Радуцького, депутата Черкаської обласної ради від Європейської Солідарності. Його відповідь була не менш радикальною:

– Наскільки я розумію, в Верховній Раді ситуація доволі складна. Важко набираються голоси для ухвалення рішення, які потрібні владі. Тому вони починають підбирати по сторонам усіх на кого раніше навіть не дивились. Можливо цим Антон Яценко і скористався. Там вже він в якихось групах знаходиться. Напевно є домовленість, що він буде підголосовуватись «слугам». А за це буде мати вплив на обласний осередок «За майбутнє». А йому дуже важливо відкликати депутатів Уманської міської ради.

Він каже, що правова перспектива тут невизначена. Відкликані депутати звісно будуть оскаржувати рішення партії. В цей час оголосити нових депутатів буде складно. Багато буде залежати від територіальної виборчої комісії.

Що стосується ризиків, то, на думку Радуцького, жодних репутаційних ризиків ані в політичної партії «За майбутнє», ані в Ігоря Палиці немає. Тому що вже немає тої політичної сили і тих рейтингів, які були раніше. Самої партії вже, по факту, немає.

Пан Олександр зауважує, що рішення про відкликання депутатів мав приймати зʼїзд і партійні делегати:

– Ми ж не знаємо як той зʼїзд був організований. Він нібито був у закритому режимі, нікого туди не пускали. Може там нікого і не було, може Яценко сам там сидів, дивився телевізор, курив сігару.

Із отриманих відповідей стає зрозумілим, що відновлення впливу Антона Яценка на обласний осередок ПП «За майбутнє» є наслідком політичних компромісів усередині парламенту. Всі без винятку експерти усвідомлюють політичні ризики для партії застосуванні імперативних мандатів Яценком по відношенню до депутатів місцевих рад. Але на їхню думку, цими ризиками політики нехтують, розуміючи короткотривалу перспективу (вірніше її відсутність) для проекту «За майбутнє». Простіше кажучи, обнуління рейтингу партії через інтеграцію в неї Антона Яценка – нікого не цікавить, тому що завтра партії просто не буде на політичній арені.

Однозначної відповіді щодо правових перспектив конфлікту не існує. Судячи з усього, всі розуміють, що процедура прийняття рішення могла бути порушеною. Тому тут правові перспективи можуть бути. Багато буде залежати від позиції територіальної виборчої комісії та судів. І жодного сподівання на апелювання до політичної моралі чи ризиків втрати авторитету. Разом з тим, яка б не була перспектива правового вирішення конфлікту, судячи з усього, цей рейдерський набіг на окремо взяту партію навряд чи матиме серйозні політичні наслідки для ситуації в регіоні.