Голоси, що не стихають: у Черкасах відкрили виставку «Незабутні імена»

Відкриття виставки «Незабутні імена» відбулося у Черкаському обласному художньому музеї. Проєкт підготували музей і Черкаська обласна організація Національної спілки художників України (НСХУ), аби показати творчий спадок черкаських митців, яких уже немає з нами. Роботи розмістили у двох залах музею.

Пів століття черкаського мистецтва

Експозиція знайомить із творчістю відомих черкаських митців. Серед них Іван Кулик, Петро Козін, Олег Баумейстер, Василь Євич, Федір Хохлов, Альберт Недосєко, Володимир Нестеров, Микола Нестеренко, Володимир Селіверстов, Володимир Головко, Володимир Костогриз, Микола Ткаченко і Валентин Сірий. Окремо представлені роботи подружжя Олени та Анатолія Шилімових, заслуженого діяча мистецтв України Віктора Клименка, а також народних художників України Данила Нарбута, Івана Фізера і Миколи Теліженка. Відвідувачам показали живопис, графіку і скульптуру, створені в період з 1950 до 2000 року.

Художник живе, поки є глядач

Організатори називають «Незабутні імена» простором вдячності митцям, які сформували художню традицію Черкащини й виховали нові покоління творчих людей. Художник, кажуть вони, живе доти, доки його мистецтво знаходить свого глядача. Левова частина представлених творів належить фондовій колекції Черкаського обласного художнього музею, а сам проєкт реалізували в межах програми Черкаської обласної ради з підтримки діяльності осередків національних творчих спілок області.

Подорож поза часом

Виставку глядачам представила заступниця директора музею Світлана Савісько.

– Це своєрідна мистецька подорож творчим шляхом художників Черкащини, які вже завершили свій життєвий шлях, але їхнє мистецтво поза часом. Воно лишається актуальним, бо воно щире, зроблене професійно й змістовно, – сказала Світлана Савісько.

Вона також уточнила, що роботи Артура Дуненка і Віктора Ніконорова є у фонді музею, але поки що не оформлені документально.

Голос митців

Ідею виставки запропонувала виконувачка обов’язків голови Черкаської обласної організації НСХУ Лариса Шейх-Афоніна. Вона звернулася до музею з пропозицією показати всіх черкаських художників, яких уже немає серед живих, і залучити їхні родини до передачі робіт. Частину робіт на виставці показують уперше.

– Уважно розглядайте ці роботи. Це не лише соцреалізм, а й наш черкаський жанр, пейзаж, тема війни, – закликала глядачів Шейх-Афоніна.

Вона додала, що голос художників живий, поки глядачі бачать їхні роботи, а пам’ять про митців люди нестимуть ще довго, навіть коли самих робіт не стане.

Ті, хто ще пам’ятає

Спогадами про художників поділилась членкиня НСХУ Неоніла Недосєко. Вона розповіла, що й досі впізнає манеру розмови кожного з митців, дивлячись на їхні роботи, і згадала часи, коли в Черкасах діяв Художній фонд України з власними замовленнями, художніми радами й безкоштовним виставковим залом, відкритим щодня. Окремо мисткиня зауважила на важливості зв’язку поколінь:

– Зв’язок поколінь – це не якесь театральне чи показне явище, воно повинно бути внутрішнім. Ти приходиш, дивишся, чим жили й чим дихали люди в той час. Коли людина пише живопис щиро, ця щирість завжди відчувається, а коли пише фальшиво, це теж відчувається.

Художники, за її словами, шукали показати людське, а не пропагандистське, хоча пропаганда була всюди, тому в роботах є повоєнні спогади, щасливе дитинство і біль втрат.

– Треба ходити і дивитися навіть на матеріальну культуру, яка проявляється в картинах, так само як ми вивчаємо одяг і побут за картинами середньовіччя. Це збагачує молоду людину, навіть якщо вона вже не наслідує це мистецтво. Доброякісна робота завжди дає певний урок, – додала вона.

Також на виставку завітав заслужений художник України та член НСХУ Віктор Олексенко. Він назвав головним сенсом виставки саму пам’ять.

– Виставка приємна тим, що ми їх не забуваємо. Пам’ять тримається. Їх уже нема, і нема кому, так би мовити, ними перейматися, можливо, вже нема й рідних, які могли б щось зробити. Дуже приємно, що музей і спілка художників підняли такий проєкт. Віддати шану попередникам це завжди важливо і необхідно, – сказав він, додавши, що подібні починання не варто втрачати.

Відпустка серед картин

Серед відвідувачів на відкритті була Юлія Кріт, яка прийшла на виставку з сином під час літніх канікул, побачивши анонс музею в соцмережах.

– Емоції світлі, дуже сподобалось. Творчість різнопланова, дещо сподобалось більше, дещо менше, але не шкодую, що прийшла. Цікаво і місцями надихаюче, – поділилась вона.

За її словами, про більшість представлених митців вона раніше не знала, тож прийшла на виставку ще й заради того, щоб дізнатися більше.