Із Краматорська на Митницький пляж: у Черкасах волонтери влаштували заплив для безпритульних собак
Заплив на SUP-дошках для безпритульних собак відбувся 28 серпня на Митницькому пляжі в Черкасах. Волонтерки ГО «Зоокультурні» разом з командою DniproSupTeam вивели тварин на воду, щоб черкасці побачили безпритульних собак з іншого боку і, можливо, знайшли серед них майбутнього улюбленця.
Дошка замість повідця
Чому саме SUP-дошки стали способом познайомити місто з безпритульними тваринами, пояснює волонтерка Лілія Наумейко.
– Мета цього заходу – показати наскільки круті безпородні, метиси, ось такі собаки, які без дому чекають, поки їх знайде своя родина, – розповіла Лілія Наумейко.
За її словами, схожі акції в «Зоокультурних» проводять постійно:
– Ми стараємося проводити такі заходи періодично, зазвичай не кличемо журналістів, щоб це популяризувати на такому рівні, а висвітлюємо на своїх сторінках в соцмережах.
Місяць тому волонтерки вже брали собак благодійного фонду «Допомоги тваринам Алесі Римар» у сосновий парк і показували, як ті комунікують з людьми. Сьогоднішній заплив теж не перший на SUP-дошках, торік у «Зоокультурних» була така сама ініціатива разом з DniproSupTeam, і реакція людей на пляжі тоді запам’яталася Лілії Наумейко найбільше.
– Дуже багато людей на пляжі здивувалися, казали: «боже, вони просто так плавають на сапах, які вони класні». Це можливість, яку треба використовувати, тому ми дуже вдячні за неї, – згадує волонтерка.
Про те, що безпритульні тварини нічим не гірші за куплених, Лілія Наумейко каже і на власному прикладі. Вдома в неї двоє собак метисів, з якими вона щодня ходить містом.
– Я ходжу по вулиці з своїми собаками і показую, які вони класні, які команди знають. І люди такі, ого, значить можна не купляти, а просто вкладати зусилля, і буде класна тварина, набагато краща, ніж якщо просто купив і вона страждає, бо ви не займаєтесь нею, – розповідає Лілія.
Серед восьми собак, які сьогодні вийшли на воду, у кожної власна історія порятунку.
Історії хвостиків
На захід привезли вісім собак, три з Черкас і п’ять із запорізького та донецького напрямку. Тварин надали дві організації: БФ «Допомоги тваринам Алесі Римар» і БФ «Хеппі Дог Хаус». Собаки Алесі Римар здебільшого потрапили до неї після аварій, вона забирає їх в ургентних ситуаціях і утримує на перетримці за власний кошт, поки не знайдеться господар. Усі восьмеро сьогодні шукають дім.
Одна з них Рижа. Її супроводжувала волонтерка Юлія Левченко.
– Знаю про Рижу, що її збила машина. Дівчата її підібрали, полікували. В неї була розрізана лапа, проте її зашили й продезінфікували. Вона одужала і тепер її прилаштовують в родину, – розповіла Левченко.
Волонтерить вона близько року. Торік улітку прийшла на вигул собак до комунального притулку, де почула лекцію Лілії Наумейко, і відтоді підтримує зв’язок із «Зоокультурними».
Поруч із Рижою на пляжі був ще один пес зі своєю історією виживання. Мюслик раніше жив поруч з безхатьками в очереті і навчився виживати сам, перш ніж потрапив до волонтерки Алесі Римар.
Зовсім іншу історію вимушеного переїзду має Багіра. Її привезли з Краматорська. Волонтерка, яка супроводжувала собаку, каже, що та підійде для будь-кого.
– Вона підійде для будь-кого, але єдине, що реагує на інших собак, коли вони порушують її кордони. Вона невеличка, на дивані з вами буде класно сидіти, – каже волонтерка.
Ще одна родина собак на пляжі теж пройшла шлях з прифронтової зони. Соню підібрали військові із запорізького напрямку, і сьогодні вона вперше вийшла на SUP-дошці.
– Вони шукають родину, мама, братик і сестричка. Інші встигли по дорозі знайти родину, бо їх було багато, а ці троє з мамою лишилися, – розповідає волонтерка.
Де насправді корінь проблеми
Історії Рижої, Мюслика, Багіри і Соні пояснюють не тільки долю чотирьох конкретних тварин. Вони показують, чому взагалі в місті стільки безпритульних собак, каже керівниця ГО «Зоокультурні» Марія Лазько.
– Головна проблема складається з комплексу не головних проблем. В першу чергу люди не вміють відповідально поводитися з тваринами. У нас тварина це ще й досі елемент статусу, подарунок, іграшка для дитини, а не окремий суб’єкт зі своїми правилами життя, – каже Марія.
Другий чинник, за її словами, – безконтрольне розведення:
– Розведення тварин – це не для всіх, це вузькоспеціалізована галузь, яка потребує знань і документів. У нас звикли купувати породисту тваринку на OLX без документів, і для продавців це легкий спосіб заробітку. Але таке розведення часто означає безконтрольне схрещення, яке веде до генетичних мутацій і великої кількості цуценят, яких не можуть продати чи прилаштувати. Вони всі опиняються на вулицях.
Також однією із причин є війна. Черкаси стали прихистком для багатьох людей з прифронтових зон і окупованих територій.
– Люди приїхали з прифронтових зон чи окупованих територій, взяли своїх тварин, але не можуть знайти квартиру, яку здають із тваринами, тому пускають їх на вулицю, – розповідає вона.
Саме тому «Зоокультурні» і були створені, щоб інформувати суспільство та розвивати культуру відповідальної взаємодії з тваринами.
– Наша мета – це формування культури відповідальної взаємодії з тваринами. Ми хочемо працювати з першопричиною, а не рятувати конкретних тварин, – каже Марія Лазько.
Змінити цю ситуацію системно «Зоокультурні» намагаються не лише акціями на кшталт сьогоднішньої, а й освітою.
Курс на відповідальність
У жовтні «Зоокультурні» запускають науково-освітньо-практичний курс «Від ідеї до дії: взаємодія з безпритульними тваринами». Кошти на нього зібрали на краудфандинговій платформі «Моє місто».
Курс має на меті дати людям конкретні знання й навички, як допомагати тваринам, якщо вони хочуть це робити, але не знають з чого почати. Також, за словами Лазько, важливо зібрати небайдужих людей в одному місці, щоб зооактивізм у Черкасах тримався не лише на кількох волонтерах, а на більш ширшій спільноті.
– Це будуть три або чотири лекції, після яких будуть практики. Ідея в тому, щоб дати людям знання, а потім дати їм змогу використати їх на практиці, – розповідає керівниця «Зоокультурних».
Лазько зауважує, що люди, які щиро хочуть допомогти тварині на вулиці часто губляться:
– Людина побачила безпритульну тварину, хоче їй допомогти, але думає, що може зробити гірше, і дзвонить зооволонтерам. А волонтерів на всіх не вистачить.
Ідея курсу спирається і на те, що відповідальність за вуличних тварин лежить не тільки на волонтерах. Лазько наголошує, що частину цієї відповідальності несе кожен містянин, адже безпритульна собака це собака міста, і громада загалом мала б за них відповідати.
За її словами, важливо, щоб кожна людина володіла базовим мінімумом знань про те, як піклуватися про тварин, як їх обирати, як стати опікуном чи власником, і як діяти, якщо побачила тварину в біді.
Більше інформації про вигули та роботу «Зоокультурних» можна дізнатися на їхній інстаграм-сторінці.
