«Ієрархія в сім’ї необхідна, а її відсутність − згубна», – багатодітна матуся

«Ієрархія в сім’ї необхідна, а її відсутність − згубна», – багатодітна матуся

Багатодітність – це щастя, доля та Божий подарунок. У цьому впевнені жінки, які народили три-чотири дитини і не зупинилися на цьому. У хаті чи квартирі, де проживає велика родина, ніколи не втихає гучний сміх, радість дітей. Там завжди потішно й гамірно. А буденні клопоти й турботи батькам – лише на радість.

Із перших хвилин зустрічі з привітною, симпатичною жінкою Тетяною Пушкар із села Геронимівка, що під Черкасами, можна зрозуміти: всі її четверо дітей – бажані й очікувані. Усім її дітям вистачає материнської та батьківської любові, тому вони ростуть доброзичливими і відповідальними людьми.
– Якщо чесно, то у мене був цілком конкретний план на життя. Навчання, робота, кар’єра, після тридцяти народження однієї дитини, в ідеалі хлопчика. Його б очікували: елітна школа, спортивні секції, творчі групи, якісна вища освіта, − говорить Тетяна.
Проте у долі був свій план.

«Ієрархія в сім’ї необхідна, а її відсутність − згубна», – багатодітна матуся

− Ми жили в Києві. У 26 років я народила першу донечку, Лізу. Її поява перевернула весь мій світ. Тому через рік народила ще й хлопчика – Нікіту. Далі доля закрутила так, що я втратила чоловіка. Це було сумно, страшно і нестерпно. Та діти мені допомогли втриматися, і доля подарувала мені другий шанс: я зустріла ту людину, яка стала мені не лише «промінчиком» кращого майбуття, а й підтримкою, опорою та натхненням на майбутнє щасливе життя. Ми тоді побралися і переїхали у Геронимівку. Третя дитина з’явилася на світ, коли мені було вже 34 – наша з Сергієм донечка – непосидюча Оксанка. Ну і як же без хлопчика? Ще через чотири роки народився наш Максимко, і став своєрідним «балансом» у родині. Головне правило у багатодітних сім’ях – це добре виховання малечі. Діти повинні розуміти, що ми є одна родина, – каже багатодітна мама. − Йдучи по життю, через клопоти, ми можемо й не помітити, як швидко виростають наші діти. Однак, якщо замислитися, то, на мою думку, батьки мають частіше прислухатися до зауважень дітей, порад та, за можливості, приділяти їм якомога більше уваги. Я бачу й знаю, що наші дітки віддають нам, дорослим, дуже багато любові, ніжності й ласки! Від своїх найперших кроків і через усе життя вони йдуть із нами пліч-о-пліч, бо ми є одним цілим – великою родиною, – ділиться своїми роздумами пані Тетяна.

https://novadoba.com.ua/wp-content/uploads/2018/05/1526546519_19059230_1339929446097920_322302787045898024_n.jpg

Родина дуже швидко та чуйно реагує на позитивні й негативні зміни, що відбуваються у сім’ї, суспільстві. Як невід’ємна його частина, багатодітна родина зароджувалася, перетворювалася і удосконалювалася разом із ним. Певна річ, що в багатодітних родинах були, є і будуть свої труднощі, які постійно потрібно вирішувати. Проте про проблеми, що важко вирішувати дітям, повинні знати насамперед батьки.
– Значні й маленькі радощі великої сім’ї – це про нас, − жартує Тетяна. – Зі свого життя скажу, найбільш серйо­зне питання, що виникало у моєму житті при вихованні дітей, – це неможливість знайти час для спілкування із кожним віч-на-віч. Ми з чоловіком намагаємося приділити належну увагу кожному з дітей. Щоб сім’я працювала злагоджено, як «один механізм», розподіляємо обов’язки у хатніх справах поміж усіма. Тоді й знаходимо можливість для спільного відпочинку: то пікнік на подвір’ї влаштуємо, у м’яча пограємо разом або розкладемо «Капіталіста» чи «Уно» (настільні ігри).
Так гамірно й активно проходить мало не кожен день великої сім’ї. Та щоб усе тримати під контролем, кожен із дітей має своє заняття.
– Ліза (найстарша) малює – цього року закінчує художнє відділення Мошнівської школи мистецтв, також відвідує туристичний гурток. Нікіті подобається інформатика та програмування, любить риболовлю, останнім часом захопився вправами на перекладині – навчився виконувати різні трюки на турніку. Ксюші подобається танцювати − відвідує хореографічний гурток. Найменший у сім’ї Максимко – йому вже чотири з половиною року. Він ходить до дитячого садка і захоплюється куховарством, але поки що готує «по-іграшковому». При цьому всіх нас перепитує: «Що будете замовляти в моєму ресторані?» – сміється.

«Ієрархія в сім’ї необхідна, а її відсутність − згубна», – багатодітна матуся

Також, за словами Тетяни, вона завжди намагається тримати рівновагу у вихованні, щоб не «перегнути палицю».
– Я відчуваю, де можна дати дитині свободу, а де варто до останнього стояти на своєму й утримувати межі дозволеного, − каже Тетяна. − До речі, про це. Межі дозволеного обов’язково повинні бути. Необ­хідні чіткі межі того, що дитині можна, а чого не можна. Самі діти люблять правила. Наприклад, «ми їмо десерти лише після основної страви», «спочатку уроки – потім мультики», «рівно о 21:00 ми чистимо зуби» і подібне. І якщо є ці межі й чіткі правила, то не доводиться пояснювати чому зараз не можна морозиво або шоколадку (навіть шматочок!), чому потрібно мити руки, якщо вони і так чисті, і чому мама не дозволяє подивитися ще одну серію «Лунтіка» і просить відкласти планшет. Правила – є правила.
Контролювати одне одного у сім’ї доводиться також дітям.
– Ієрархія в сім’ї необхідна, а її відсутність − згубна. Мама і тато – головні, діти – народ. Батько – найголовніший, його слухається навіть мама. Старша сестра – головна над молодшою. Старший брат головніший молодшого, але це не лише надає права, але й накладає обов’язки, – ділиться секретами багатодітна матуся.
Багатодітна родина – це просто особливий світ, зі своїми плюсами та мінусами, радощами та бідами. Приємно усвідомлювати, що останніми роками імідж багатодітної родини змінюється. Усе більше багатодітних родин – щасливі, успішні з добрими класичними традиціями.
− Побутує дивна думка про те, що багатодітні мами не працюють. Як ви вже здогадалися, це твердження не про мене, − каже Тетяна.
Вона нещодавно вийшла на роботу – працює бухгалтером у будівельній фірмі. Тож навчилася поєднувати роботу і сім’ю.
Про родину Пушкарів упевнено можна сказати, що вони щасливі. І держава, розбудовуючи демографічну політику, має спиратися на таких як вони. Після зустрічі з ними і в супротив суспільній думці впевнилися, що гроші – не головна проблема багатодітної родини. Адже ми маємо різний рівень уявлень про матеріальне благополуччя, про добробут.
Для одних норма – власний будинок із «євроремонтом» і кілька автомобілів, інші щасливі й у невеличкій простенько облаштованій квартирі. Як відомо, кількість щастя ніяк не співвідноситься з кількістю грошей. Тетяна Пушкар вважає головним фактором, що робить багатодітну сім’ю дружньою та самодостатньою, взаєморозуміння.

Сніжана Калюжна

Реклама

0 0 голосів
Рейтинг статті
guest

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x