«Черкащанка»: танець крізь роки

«Черкащанка»: танець крізь роки

Народний самодіяльний ансамбль танцю «Черкащанка» Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького відзначає 65-річний ювілей. Його історія – це історія любові до своєї справи, наполегливості та роботи над собою, історія цілих династій, які на все життя полюбили танець.

«Черкащанка»: танець крізь роки

І справді – пересічних людей у колективі немає. Танцівники з кожною репетицією намагаються ставати кращими, майстернішими, досконалішими, вчитися новому.
За десятки років через «Черкащанку» пройшли понад 500 осіб, які нині працюють у різних галузях. Серед них є професори, кандидати наук, державні службовці, правоохоронці і, звісно, послідовники традицій народного танцю. Свою 65-річну історію колектив розпочав у 1953 році разом із керівником Оленою Діденко та концертмейстером Михайлом Мусієнком при студентському клубі Черкаського державного педагогічного інституту. У 1970 році в «Черкащанку» прийшов Валентин Луценко.

«Черкащанка»: танець крізь роки

− Кілька поколінь танцюють у «Черкащанці», – каже керівник колективу, заслужений працівник культури України Валентин Луценко. Валентин Михайлович очолює колектив уже 48 років.
− Мої колишні учні, учасники колективу, займають високі посади, живуть за кордоном. Проте хочуть побачити один одного, мене. Отже, «Черкащанка» залишила в їхній душі теплі почуття. Чи були серед них найталановитіші? Усі мої учні – талановиті. Дехто вперше в житті танцював у «Черкащанці». Якщо є любов до танцю – усе вийде, − зазначає керівник.

«Черкащанка»: танець крізь роки

За цей час студентський самодіяльний колектив ставав лауреатом премії імені Миколи Островського, Міжнародного фестивалю фольклору та прикладного мистецтва (Молдавія, 1993), Всеукраїнського фестивалю-конкурсу імені Павла Вірського. На честь 60-річчя ансамбль нагородили Почесною грамотою Верховної Ради України. І сьогодні «Черкащанка» постійно здобуває нові нагороди й призові місця на конкурсах та фестивалях.
Із 1977 року ансамбль став лауреатом І Всесоюзного фестивалю і розпочав свої гастрольні поїздки. Колектив їздив на Байкало-Амурську магістраль, були й закордонні поїздки. Перша поїздка в Німеччину стала своєрідним «відкриттям кордонів». Після цього танцюристи відвідали Польщу, Чехію, Югославію, Словенію, Сирію. Фестивальна діяльність продовжується й нині. Із останніх досягнень – гран-прі на VIII Міжнародному фестивалі музики, мистецтва та фольклору «Подляска Октава Культур», що відбувся у Білостоці (Польща, 2015), та спеціальний приз за популяризацію народної культури на фестивалі «Квітка сонця» (Литва, 2017). Колектив має величезні творчі плани і чекає на нових талановитих учасників.

«Черкащанка»: танець крізь роки

Світлана Жаботинська, доктор філологічних наук, професор (ННІ іноземних мов):
«Перший запис у моїй трудовій книжці – хореограф, після школи я навчала дітей танцювати. Коли вступила до Черкаського педагогічного інституту, Валентин Михайлович Луценко якраз прийшов у \”Черкащанку\”. Ми були її першим складом під його керівництвом. Танцювала я всі свої студентські роки, і це незабутні спогади. Нині я працюю у царині когнітивної науки, де є поняття \”утілена свідомість\”, тобто особливості системи нашого мислення зумовлені нашим тілом. Танець, зокрема народний, є також \”утіленою свідомістю\”, але дещо по-іншому: це виражений тілом \”дух\” народу, який передають від покоління до покоління. Цей \”дух\” завжди надихає. Хотілося б усе життя танцювати, але, на жаль, не виходить. Проте Валентину Михайловичу це якось успішно вдається!»

«Черкащанка»: танець крізь роки

Любов Кібальник, доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри моделювання економіки та бізнесу (ННІ економіки і права):
«Я дізналася про \”Черкащанку\”, коли прийшла працювати викладачем до Черкаського державного педагогічного університету. Ще з шести років займалася народними танцями, а тому не уявляла без них свого життя. \”Черкащанці\” я присвятила 10 років, кожен із яких був по-своєму насиченим і захопливим. Переконана, що ансамбль народного танцю якнайкраще популяризує українську культуру та долучає молодь до національних традицій».

«Черкащанка»: танець крізь роки

Аліна Мішина, студентка ІV курсу, староста колективу:
«Танцюю з 9 років. Танці − частина мого життя. Завдяки участі в \”Черкащанці\” я побувала за кордоном: Польща, Литва, Латвія. Це незабутні емоції. У нас дружній колектив. Багато учасників \”Черкащанки\” стали моїми справжніми друзями».

Прес-центр ЧНУ ім. Б. Хмельницького

Реклама

0 0 голосів
Рейтинг статті
guest

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x