«Хочу жити»: у Черкаському онкоцентрі прооперували двох пацієнток, яким за 80
Двом пацієнткам Черкаського онкоцентру – 80 і 81 рік. Обом діагностували рак молочної залози, обидві перенесли операції і нині відновлюються після лікування. Про те, чому вік не завжди є перешкодою для операції та наскільки важливо вчасно обстежувати груди, розповідають пацієнтки й хірург-онколог Костянтин Косьмина.
Пухлину виявили випадково
80-річна Валентина Поливяна з Черкас могла б і не дізнатися про рак молочної залози. Про пухлину їй нагадала зовсім нехарактерна для онкології ситуація: жінці стало боляче, коли на груди наступив її кіт.
Валентина Поливяна з лікарем Костянтином Косьминою
Валентина Дмитрівна звернулася до сімейної лікарки. Та направила її на мамографію, після якої жінка потрапила до Черкаського онкоцентру.
Після обстеження їй діагностували рак молочної залози. Жінка зізнається: найбільше боялася не самої операції, а того, що може не прокинутися після наркозу. Але від лікування не відмовилася.
«Хочеш – не хочеш, треба щось зробити. Умирать не хочу. Хочу жить, люблю квіти, у мене їх багато на дачі в Благодатному. Гладіолуси, нарциси», – розповідає вона.
Операцію Валентині провів хірург-онколог відділу пухлин репродуктивної системи жінки Костянтин Косьмина. Після втручання жінка ще певний час через дію наркозу не могла нормально згадати, що відбувалося, але згодом її стан покращився.
Тепер їй допомагає сестра, яка приїжджає до Черкас, супроводжує на лікування й забирає додому.
До виходу на пенсію Валентина Дмитрівна все життя працювала інженером-землевпорядником.
Зараз після пережитого вона радить жінкам не відкладати обстеження:
«Не бійтеся й ідіть обстежуватися. Тут в онкоцентрі лікарі й медсестри дуже хороші».
«Пухлина вже не вміщалася в одній руці»
81-річна Віра Нікітіна живе у Тальному. Біль у лівій частині грудей вона відчула ще кілька років тому, але до лікарів звернулася не одразу.
Віра Нікітіна з лікарем Костянтином Косьминою
Спочатку, за її словами, пухлина була приблизно як горіх. Потім збільшилася до розміру курячого яйця, а згодом стала такою великою, що не вміщалася в одній руці. Жінці було боляче торкатися до неї і навіть спати на лівому боці.
«Я дуже багато хворіла за весь вік. Мала інсульт 2013 року. Свою медичну картку вже викинула – думала, тихенько собі помру. А воно ж на тобі…», – згадує Віра Олексіївна.
Зрештою дільнична лікарка порадила їхати до Черкас. Разом із донькою Віра Нікітіна приїхала до онкоцентру, здала необхідні аналізи, а після отримання результатів їй рекомендували госпіталізацію.
Лікарі визначили тактику лікування. Оперувати Віру Олексіївну погодився Костянтин Косьмина.
Тепер жінка чекає на повернення додому. Каже, що її чоловік часто телефонує й хоче, щоб вона швидше приїхала.
Життя Віри Нікітіної було пов’язане з музикою – працювала музичним керівником у дитячому садку «Ромашка». Улюблений інструмент – піаніно. Після інсульту вона вже не грає: погіршився зір і часто болить голова.
Попри пережите, про операцію не шкодує:
«Усім жінкам я б порадила не боятися операції. Якщо воно тобі заважає, то прибирай його. Я ж кажу, я не могла навіть на лівий бік повернутися. Торкнутися мені було боляче. А тепер слава Богу…».
Зараз Віра Олексіївна найбільше мріє про спокій і завершення війни.
Вік не є автоматичною відмовою від операції
Костянтин Косьмина, який оперував обох жінок, говорить: саме по собі те, що пацієнтці за 80, не означає, що хірургічне лікування неможливе:
«Для будь-якого лікаря перш за все стоїть завдання допомогти вилікувати ту хворобу, яка спіткала людину, незалежно від віку».
За його словами, оперативні втручання проводять за стандартними методиками. Водночас у пацієнтів старшого віку особливу увагу приділяють супутнім захворюванням та анестезіологічному супроводу.
Інша ситуація може бути із системною терапією. У людей старшого віку хімієтерапія може мати значний вплив на важливі системи, що забезпечують життєдіяльність організму, тому можливості такого лікування оцінюють індивідуально.
В обох випадках, про які розповідає лікар, жінки звернулися вже на третій стадії захворювання – з великим пухлинним процесом і метастатичним ураженням лімфатичних вузлів. Системну терапію їм не проводили через вікові обмеження. Натомість хірургічне лікування вдалося виконати.
Надалі пацієнткам може бути запропонована променева терапія.
«Хірургічне лікування нам вдалося провести і ми очікуємо гарних результатів», – зазначає Костянтин Косьмина.
Що важливо зробити жінкам
Історії Валентини Дмитрівни й Віри Олексіївни мають різний початок. В однієї хворобу виявили під час обстеження після звернення до сімейного лікаря. Інша прийшла до онкоцентру вже після кількох років поступового збільшення пухлини.
Для лікаря це ще один аргумент на користь регулярної діагностики.
Костянтин Косьмина радить жінкам не відкладати обстеження молочних залоз. Залежно від показань це можуть бути мамографія, УЗД та МРТ.
У Черкаському онкоцентрі, за його словами, можна пройти повний цикл допомоги – від діагностики та біопсії до гістологічних, цитологічних та імуногістохімічних досліджень, консиліуму і безпосереднього лікування. Тут працюють хімієтерапевтичний, радіологічний і хірургічний центри.
Щороку заклад також проводить День відкритих дверей, під час якого жінки можуть пройти обстеження.
Історія двох 80-річних пацієнток показує не те, що рак молочної залози можна «перечекати» через вік. Навпаки – навіть у старшому віці лікарі можуть проводити хірургічне лікування, якщо стан пацієнтки це дозволяє.
Але що раніше захворювання виявлять, то більше можливостей для успішного лікування.
З усіх питань патології молочних залоз можна звертатися за номером телефону (067)474-29-22.
Читайте «Нову Добу» в соцмережах:
Ще більше новин – на сайті.
