Освіта під час війни: у ЧНУ відбувся міжнародний семінар із миробудування
Міжнародний науково-практичний семінар з миробудування в умовах активного конфлікту відбувся 23 вересня в Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького. Організаторами виступили сам ЧНУ, Міжнародний інститут миробудування та ГО «Ротарі клуб Черкаси Інтернешнл». Учасники обговорювали, як переосмислити роль університетів і способи пізнання миру, поки війна ще триває, замість звичного підходу, за яким миробудування починається лише після завершення бойових дій.
Досвід університету та виклики війни
Виконувач обов’язків ректора ЧНУ Євгеній Кирилюк розповів, що для університету тема семінару не нова. Заклад живе в умовах війни з 2014 року й орієнтується на ізраїльський досвід, коли країна одночасно будує мирне життя та стримує загрозу.
– В умовах небезпеки з боку росії ми повинні якось жити, будувати економіку і суспільні відносини, знаючи, що сусідня держава прагне нас знищити, – сказав Євгеній Кирилюк.
Головними пріоритетами університету, за словами ректора, є допомога Збройним силам, створення безпечного середовища та забезпечення якісної освіти. Євгеній Кирилюк застеріг, що після завершення гострої фази війни міжнародна допомога скоротиться, тож зруйнована інфраструктура й економіка стануть тягарем для сталого миру, якщо суспільство не подбає про них заздалегідь.
Партнерство та міжнародний вимір миробудування
Президентка Ротарі клубу «Черкаси Інтернешнл» Валерія Шинкарьова наголосила на статусі ЧНУ як першого університету в Україні, що уклав меморандум про співпрацю з IIPAC.
– Ми пишаємося тим, що є першим університетом в Україні, який уклав меморандум про співпрацю саме з Міжнародним інститутом миробудування, – сказала Валерія Шинкарьова.
За її словами, розбудова миру належить до головних місій Ротарі Інтернешнл у всьому світі, а тема семінару вийшла далеко за межі суто академічної розмови. Валерія Шинкарьова зазначила, що питання миробудування обговорювали на Раді безпеки ООН і в НАТО, адже в стані війни нині перебуває не лише Україна, а й кілька інших великих держав світу.
Валерія Шинкарьова вважає, що ЧНУ здатен стати платформою для розвитку миробудівної спільноти не лише в Черкасах, а й у державі загалом. Вона подякувала Мехрі Гілтон за довіру до університету та висловила сподівання, що дослідження й аналітичні дані IIPAC стануть у нагоді студентам, викладачам і науковій спільноті Черкас.
Робота з громадами та критика західного підходу
Співзасновник та виконавчий директор IIPAC Джеймс Клепсадл розповів історію створення інституту. Він служив полковником авіації США й роками вивчав війну з боку військової кар’єри, тоді як співзасновниця Мехрі Гілтон пережила Ісламську революцію в Ірані та ірано-іракську війну ще підлітком. Разом із п’ятьма колегами вони заснували IIPAC, попри те що країни походження засновників нині перебувають у стані війни одна з одною.
– Найкраще рішення для миробудування полягає в роботі з людьми, які проживають війну тут і зараз, у власних громадах, – сказав Джеймс Клепсадл.
Він розкритикував практику деяких західних організацій, які спостерігають за війною в Україні здалеку, щоб прийти з готовими рішеннями вже після її завершення. Метою IIPAC, зазначив Джеймс Клепсадл, є підтримка людей, університетів і досліджень просто під час бойових дій. Серед партнерів інституту в Україні він назвав ЧНУ, Ротарі клуби Черкас та ротарійську спільноту у Львові.
Проксі-темпоральне миробудування: відновлення суспільної стійкості під час війни
Центральною подією семінару стала ключова доповідь «Від післявоєнного до проксі-темпорального миробудування: переосмислення ролі університетів та способів пізнання миру під час активної війни» Мехрі Гілтон, президентки та засновниці IIPAC. Вона звернулася до аудиторії з питанням, довкола якого будувалася вся доповідь:
– Як нам пізнати мир, коли війна ще не закінчилась? Я не говорю про мир, який настає потім, чи про те, як запобігти конфлікту. Я говорю про те, як почуватися серед війни, поки ми все ще її переживаємо.
Вона зосереджується на проміжку, коли бойові дії й буденне життя тривають одночасно, обходячи звичний поділ дослідників на «до» і «після» конфлікту.
Досліджуючи цей проміжок, Мехрі Гілтон спирається на близькість і часовість, які разом формують рамку її роботи. Близькість стосується довіри, відносин і розподілу ризику між тими, хто досліджує війну зсередини, і тими, хто дивиться на неї здалеку. Часовість описує досвід життя всередині незавершеної війни. Пам’ять про минуле й очікування майбутнього переплітаються тут із теперішнім моментом, тому пряме число місяців від початку конфлікту не передає її суті.
Коли близькість і часовість перетинаються, за словами дослідниці, виникає простір, де протилежні стани співіснують, не витісняючи одне одного.
– Ви можете відчувати любов і втрату одночасно, а поруч із ними надію і відчай. Горе й гумор також можуть існувати поруч, бо життя не зупиняється під час війни. Людина здатна переживати розпач через ширший конфлікт і водночас закохатися чи одружитися, – сказала Мехрі Гілтон.
Саме в цьому, на її думку, і полягає роль університету, яка виходить далеко за межі освітньої функції. За словами Мехрі Гілтон, заклад, який продовжує працювати попри обстріли, зберігає навчальний процес, пам’ять, відносини між людьми та простір, де можна не погоджуватися одне з одним без насильства. Саме ця здатність не переходити від незгоди до ворожнечі, на її думку, може мати миробудівне значення ще до завершення війни.
Програму завершила панельна дискусія на тему «Роль освіти у воєнний час» за участі науковців ЧНУ. Учасники говорили про те, як заклади освіти адаптуються до умов війни та зберігають навчальний процес попри постійну загрозу. До розмови долучилися й студенти університету.
