Бути мамою, попри все!

Бути мамою, попри все!

Залите сонцем подвір’я, наповнене зеленню, квітами й пахощами трав. Вітер колихає гойдалки, співає пообідні колискові одним малюкам, а сонячні зайчики гукають бавитися інших. У дворі – двоповерховий світлий будинок. Запах смачної їжі і дитячої присипки одразу розповідають про його жителів. Тут живуть мами з дітьми. Тут мешкає любов. Тут – це обласний соціальний «Центр матері та дитини».

Діє заклад уже вісім років. На меті має попереджувати відмову від новонароджених. Саме тому тут тимчасово дають прихисток тим мамам, яким ніде себе подіти у цьому великому світі, бо вони не мають ні житла, ні рідних, або ж навпаки – мають настільки складні життєві обставини, що краще почати все з чистого аркуша. Таким стартовим майданчиком стає соціальний центр. Він – унікальний в області. Про його роботу, устрій, правила, а також історії мешканок дізнавалися кореспонденти «Нової Доби».

Територіально центр розташований у Каневі. Розпочав свою роботу 15 жовтня 2010 року. Офіційно це – заклад для тимчасового перебування жінок на сьомому-дев’ятому місяці вагітності та матерів із дітьми віком до 18 місяців, які опинилися у складних життєвих обставинах, що перешко­джають виконанню материнського обов’язку. Насправді ж – це своєрідна школа материнства. Адже тут покажуть як і що робити з малюком, навчать основам основ і навіть трохи більше.

Бути мамою, попри все!– Найголовніше, для чого працює наш Центр, – це щоб новонароджене дитя мало змогу залишитися з мамою, попри всі її труднощі. Адже, як правило, до нас потрапляють такі мами, у яких життєві ситуації складаються таким чином, що їм немає куди з цими дітками йти, а закон нашої країни не дозволяє дитині після народження проживати у невідповідних умовах, – розповідає директор комунального закладу ЧОР «Обласний соціальний центр матері та дитини» Ярослав Михайлович Перевіспа. – До закладу можуть потрапити мами, починаючи із сьомого місяця вагітності. А максимальний термін перебування тут – 18 місяців, тобто поки дитині не виповниться півтора року.

У цілому Центр матері та дитини розрахований на проживання не більше десяти вагітних або жінок із дітками. На сьогодні у закладі перебуває шість мам і шість малюків. За вісім років установа «випустила у світ» шістдесят три мами з дітьми. Показник чималий, адже кожна клієнтка Центру, найперше, – мама. А бути мамою, тим паче, коли життя складається геть не казково, дуже непросто.

– Із моменту потрапляння у наш заклад, якщо жінка вагітна, або мама з дитиною мають право на безоплатне проживання, її та малюка забезпечують харчуванням відповідно до норм, засобами гігієни і ліжко-місцем для мами і дитини, – говорить директор Центру. – Якщо мама потрапляє до нас вагітною, то організація її пологів теж стає нашим обов’язком, хоча із цим бувають певні складнощі. Як правило, це забезпечення медичними препаратами. А часто буває так, що мама потрапляє до нас, на жаль, геть без засобів до існування – з маленьким пакетиком речей і без копійки грошей.

Мами для мам
Водночас у закладі працює психолог, послугами якого може скористатися будь-яка клієнтка Центру, а також жінкам допомагають з усіма видами оформлення документів. Цілодобово у Центрі матері та дитини чергують адміністратори, в обов’язки якого входить бути «мамою для мам». Всього заклад обслуговують 8 працівників: 4 адміністратори, психолог, завідувач господарством, бухгалтер і директор.

– Якщо мама тривалий час проживала в інтернатному закладі, а потім потрапляє до нас, то ми починаємо її вчити всього спочатку. Готувати їсти – бувають такі мами, що й собі яйця зісмажити не можуть. Стежити за особистою гігієною – часта проблема. Весь цей, здавалось би, простий досвід вони набувають завдяки черговому адміністраторові, – наголошує Ярослав Михайлович.

Адміністратор учить мам усьому – як купати, вводити прикорм, стежить за порядком, допомагає готувати їсти.

Бути мамою, попри все!Психолог же працює щодня з 8-ї до 17-ї і надає не лише психологічну допомогу чи поміч із оформленням документів. Це також людина, яка своїм прикладом показує клієнткам закладу інше життя. Взагалі всі працівники закладу приходять у Центр як додому, тому і мами, і діти для них вже стали рідними.

– Ми хочемо, щоб усі мами, які до нас потрапляють, відчули ось ті домашні тепло й затишок, який може створити жінка. Хочемо, щоб це для них був справжній дім – модель того, як повинно і може бути, попри те, що вони бачили інше в житті, – каже психолог закладу Марина Вікторівна Філіпчук.
Клієнтки Центру матері і дитини отримують продукти харчування, проте їсти мають готувати самі. Також у закладі кожен стежить за чистотою і прибирає сам після себе – територію будинку, окрім робочих кабінетів.

Бути мамою, попри все!Одна з адміністраторок закладу Оксана Миколаївна Нікітченко наголошує, що всі в Центрі матері та дитини працюють на спільну мету: щоб молода матуся набула досвіду й навичок як у догляді за собою та дитиною, так у побутових питаннях і господарства, аби потім це можна було використати у подальшому житті.
– Дівчатка-мами хоч і характерні, але дуже добрі й люблять своїх малюків. Ми разом працюємо на клумбі, на кухні, завжди питають поради і, що приємно, дослухаються, – каже Оксана Миколаївна.

Також щовечора адміністратор проводить загальні збори мешканок закладу, на яких обговорюють різні теми: від гігієни дитини до питань глобального масштабу. Окрім основних бесід, раз на місяць психолог проводить спеціальний тематичний груповий тренінг.
Усі мами, як і годиться, відвідують дитяче відділення місцевої лікарні. Двічі на місяць до них у Центр навідується медична сестра. До жіночого здоров’я тут ставляться дуже серйозно, тому кожна матуся періодично проходить медогляд і за потреби отримує належну фахову допомогу.

Тато для всіх
– Співпраця із Центром складається у двох напрямках. По-перше, мама може сама звернутися напряму в заклад, а по-друге, може звернутися до Центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді на місцях. Вони обстежують і умови проживання мами, і з\’ясовують її життєві обставини. Дуже часто фахівці соцслужби вже під час вагітності мами знають, що їй ніде буде жити чи шукати допомоги, коли настане момент народження. Часто, клієнтки Центру – це вихованки інтернатних закладів, і після народження дитини вони не можуть там залишитися. Уся ця та інша інформація потрапляє у Центр соціальних служб як обласний, так і на місцях, і тоді вже ми спільно вирішуємо як бути і куди матусю спрямувати, – зауважує фахівець Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Ольга Михайлівна Савченко.

Бути мамою, попри все!За словами Ольги Михайлівни, перебування саме в цьому Центрі матері та дитини не завжди є доцільним. Наприклад, якщо мама сама родом із Монастирищенського чи Жашківського району – досить далеких від Центру, і там у неї є відносини з родиною – чи з мамою, чи з бабусею, чи з будь-ким рідним. У такому випадку дуже важко підтримувати зв’язок. Тоді питання вирішують на місцях, налагоджують контакти із родиною.

– Щоб потрапити в обласний соціальний Центр матері та дитини, потрібен спочатку лист-клопотання від адміністрації (міськвиконком або райдержадміністрація), у якому описується ситуація мами. Тоді спеціалісти центру соціальних служб допомагають жінці пройти медогляд і отримати відповідну довідку. Потім цей пакет документів направляють у заклад, де на неї вже чекатимуть кімната та помічники, – говорить Ольга Михайлівна Савченко.

Заклад фінансує департамент соціального захисту населення Черкаської ОДА. Кошторис витрат на рік у Центру матері й дитини складає понад 800 тисяч гривень. Основні витрати – це опалення, оскільки будинок оснащено індивідуальною газовою системою опалення. Більшість покупок заклад може собі дозволити лише відповідно до державних норм. А в них, на жаль, не прописані такі речі як підгузки. Також у дефіциті стільчики для годування малят, пляшечки й соски. Цих речей дуже не вистачає в соціальному центрі. Здебільшого тому, що матуся, яка потрапляє у заклад вагітною, ще не має соціальних виплат на дитину і не має коштів, щоб собі ці речі придбати.

До слова, журналісти у Центр матері та дитини у Канів приїхали не просто працювати, а й допомогти. Разом із волонтерами благодійної організації «Україна і Світ» привезли малюкам підгузки та іграшки на літо.

Фоторепортаж із відвідин закладу дивитися тут

– Ми завжди будемо раді дитячим візочкам, оскільки це така річ, на яку покладається чимале навантаження. Вони залишаються у нас у закладі і максимум можуть вивезти дві дитини, потім – виходять із ладу. Це якщо візочок потрапляє до нас у гарному стані, – говорить директор.
У Центрі матері і дитини живуть затишно й по-сімейному дружно. Є певні правила, яким мешканки дому мають підпорядковуватися – це попереджати куди прямуєш і коли прийдеш. Усе – задля їхньої ж безпеки. Також мамам дозволяють відвідувати рідних і навпаки – рідні можуть «прийти в гості» до матері з малям.

Майже з усіма випускницями закладу фахівці підтримують добрі й дружні відносини, намагаються не втратити контакт, адже кожна тут здобула частинку свого я і почала новий життєвий шлях. Працівники закладу навіть трохи жартують, бо ж більшість дітей, після 18 місяців перебування в Центрі називають директора Центру татом, адже він не лише вирішує організаційні питання, а й показує своїм прикладом і поведінкою, яким має бути справжній чоловік і захисник.

«Відправляємо їх у великий світ…»
Бути мамою, попри все!Обласний соціальний Центр матері і дитини – досить тихе, мирне й спокійне місце. У будинку є одна спеціальна кімната, розрахована для однієї мами, спеціально облаштована лише для новонароджених і комфорту породіллі. Далі є одна кімната, в якій живуть дві мами з дітлахами, і дві кімнати, де живуть по троє. Кухня, кімната для спільного відпочинку, душові, туалети. Щороку тут намагаються зробити ремонт у якійсь і з кімнат. Цьогоріч планують капітально оновити дах.

За час проживання у закладі кожна мама має змогу забути минуле, отримати нові знання і трохи заощадити кошти для подальшого життя.
– На початку роботи нашого Центру трапився досить показовий випадок. До нас приїхала мама, яку ми вчили фактично з нуля усьому. Вона пробула в нас майже повний термін, заощадила кошти і в Маньківському районі придбала собі невеличкий будиночок. Коли ж вона туди поїхала жити самостійно, вона завела собі там повноцінне господарство і живе й тримає господарство там до сьогодні, чим ми неймовірно пишаємося, – зізнається Ярослав Михайлович.

Проте історії бувають різні. Відбиток минулих подій може надто вплинути на молоду маму. І в цьому випадку все залежить від сили волі й прагнення до кращого життя. Чи знайди роботу, житло і рухатися до щастя, чи знову повернутися до старих звичок… У закладі кажуть, що головне – це бажання. Були випадки, коли дівчата із Центру знаходили собі у Каневі чоловіків і нині тримають міцно своє щастя.

Бути мамою, попри все!Знайти роботу і житло для себе й свого синочка Єгора, якому нині 11 місяців, рішуче налаштована Ірина Кузь. Їй 26 років. Сумна історія її життя почалася, коли померла її мама, а квартиру у Черкасах відібрали за борги. Тоді ж Ірину відправили у Чигиринський інтернат. Там жила 9 років, згодом – навчання у Черкасах. Мала кохану людину, хоч і жили в гуртожитку, але, здавалося, ось воно – щастя. Завагітніла, народила сина. Проте батько малюка не признав сина. До всього, має згубну звичку захоплюватися оковитою.
– Мені немає куди дітися і від кого чекати допомоги. У мене є старший брат у Черкасах, але він мене не підтримав, коли я просила, бо з ним живе собака, іншому брату, як виявилося, я стану на заваді створити сім’ю. Тому бачу лише один вихід – працювати і винаймати житло. Шукаю роботу постійно, але на роботу чомусь не беруть, де б не ходила… – розповідає Ірина.

Бути мамою, попри все!Інна Гандраман приїхала до України з Казахстану багато років тому після смерті мами. Жила з бабусею, але не рідною, а за лінією вітчима. Спільний побут у жінок не складався, тому час від часу жила у сусідів. Згодом жила з чоловіком, від нього й завагітніла. Три місяці тому народилася дівчинка Алінка. Проте будинок, у якому жила мама, не годиться для проживання з малям. До всього, батько дитинки геть не дбав ні про маму, ні про Алінку. Тому Інна пропросилася у соціальний Центр.
– Тут мені спокійно, добре… Але треба думати, як далі жити і чи зможу жити взагалі..
На жаль, жінка має серйозні проблеми зі здоров’ям. Їй життєво необхідна операція із заміни серцевого клапана, вартістю 50 тисяч гривень. Лікарі кажуть, що операцію потрібно робити якомога швидше.

Бути мамою, попри все!Ольга Лісецька у ранньому віці пережила жорстоке поводження від рідної матері… Вчилася в Корсунь-Шевченківському інтернаті, а як маму позбавили батьківських прав, потрапила у дитячий будинок у Кропивні. Там завагітніла. Так у свої шістнадцять жінка народила хлопчика Данила, якому наразі 5 місяців.
– Зараз навчаюся на екстернаті й перебуваю тут. Дуже хотіла б мати власне житло. У майбутньому планую вчитися на соціального працівника. Проте ці думки буду реалізовувати вже тоді, коли сина віддам у дитячий садочок…
Від батька дитини Ольга вже перестала чекати допомоги. Про маму – геть і не думає. Шкодує лише, що молодша сестричка нині перебуває з жінкою, чия жорстокість іноді не має меж.

Після завершення терміну перебування усі матері з дітлахами вирушають будувати власну долю. З усім багажем, набутим у Центрі матері та дитини протягом 18 місяців. Час невблаганно їх змушує покидати цю домівку і створювати свою, а працівники зі сльозами на очах проводжають молодих матусь зі сподіваннями на краще і словами: «Відправляємо їх у великий світ… Боже поможи!».


Анна Сакун,
фото Олександра Рибалки

Реклама

0 0 голосів
Рейтинг статті
guest

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x