Корова за 800 рядків
У це важко повірити, але в перших українських газетах катастрофічно бракувало навіть репортерів і кореспондентів, не кажучи вже про фахових журналістів за визначенням. Такі спеціалізувалися на аналітичних матеріалах, а це вже далеко не «швидкий» жанр. Із володінням літературною українською мовою у більшості тих, хто дописував у газету, справи теж були кепські: щонайменше половину таких матеріалів доводилося буквально «перекладати».
Тому-то на початку ХХ століття з газетами і журналами активно співпрацювали Іван Франко, Леся Українка, Олена Пчілка, Панас Мирний, Михайло Коцюбинський, Степан Васильченко, Олександр Олесь, Іван Нечуй-Левицький, інші українські класики.

Першим україномовним виданням того часу стала газета «Хлібороб» – вона вийшла в листопаді 1905 року в Лубнах п’ятитисячним тиражем. Слід віддати належне видавцям – вони намагалися платити журналістам україномовних видань гонорари, однакові з російськомовними. Наприклад, попервах у дещо пізнішій газеті «Рада» за десять рядків тексту платили 50 копійок. За таких розцінок, аби придбати корову, достатньо було написати газетну шпальту. Місячні гонорари журналістів часто перевищували платню депутатів Держдуми, які отримували 350 рублів.
Але дуже швидко через брак фінансів більшість меценатів, а через них – редакцій, вже не могли платити гонорарів взагалі і навіть фінансувати друк та розповсюдження своїх видань. Лише років за 12−13, після Української революції, україномовна преса перестала бути екзотикою для українців.

Перші на Черкащині
«Хлібороб» мав велику популярність серед селян Черкащини. В деяких селах – наприклад, Колодистому на Звенигородщині, нині Тальнівського району, цю газету передплачували усі письменні жителі.
Про поширення у нас редагованого Ольгою Косач – матір’ю Лесі Українки – журналу «Рідний край», що виходив у 1905–1916 роках, свідчать численні дописи до нього з міст і сіл Золотоніського, Канівського, Уманського, Черкаського повітів. А першою місцевою газетою, як вважає дослідник теми Василь Мельниченко, стала «Каневская неделя», яка, очевидно, почала виходити в 1906 або 1907 році. Незважаючи на те, що друкувалася вона російською, хоча вміщувалися окремі статті й українською мовою, чимало її матеріалів присвячувалося проблемам українського національного відродження.
У 1913–1914 роках в Черкасах видавалися газети «Черкасские отклики» та «Приднепровье».

«Шевелись» та інші
У 1920-х роках з’явилася виробнича періодика, яка в пізніші радянські часи розвинулася до формату заводських багатотиражок. Так, двотижневий друкований журнал «Заводская жизнь» виходив у 1922–1923 роках на Городищенському цукрозаводі, а на Смілянському великою популярністю користувалася стінна газета з доволі оригінальною назвою «Шевелись».
І якщо, наприклад, 40 років тому, тобто 1978-го, у Черкаській області було лише дві обласні газети, то одночасно видавалося ще 22 районних та міськ­районних газет та так само 22 багатотиражки на підприємствах, великих будовах республіканського чи союзного значення, у колгоспах і радгоспах.