Ім’я нашого земляка – відомого українського політика та публіциста, діяча руху опору проти зросійщення та національної дискримінації українського народу – В’ячеслава Чорновола присвоїли спеціалізованій школі І-ІІІ ступенів №18. За відповідне рішення під час сесії, яка відбулася 12 червня, висловилася більшість обранців. Про це «Новій Добі» стало відомо з прес-служби Черкаської міської ради.
Як розповів директор департаменту освіти та гуманітарної політики Сергій Воронов, із такою ініціативою задля вшанування пам`яті уродженця Черкаської області виступив безпосередньо навчальний заклад.
Із січня до 6 березня 2018 року в школі відбувалося громадське обговорення з цього приводу. Його проводили у формі обговорення серед трудового колективу, на батьківських зборах та зборах шкільного учнівського парламенту. Як ідеться в пояснювальній записці до проекту рішення, 100% опитаних підтримали ініціативу навчального закладу про присвоєння йому ім’я В’ячеслава Чорновола.
Для довідки:
В’ячеслав Максимович Чорновіл народився 24 грудня 1937 в селі Єрки Катеринопільського району (тоді Київської, нині – Черкаської області).
Закінчив Вельхівецьку середню школу із золотою медаллю, Київський державний університет ім. Тараса Шевченка (факультет журналістики з відзнакою).У 1964 році склав кандидатський мінімум, пройшов за конкурсом до аспірантури Київського педінституту, але не був допущений до навчання через політичні погляди.
В’ячеслав Максимович започаткував в Україні національно-визвольний рух шестидесятників. У 60-х роках протистояв тоталітарному режимові, виступав за відродження України, її мови, культури, духовності й державного суверенітету.
У 1967-ому отримав 3 роки ув’язнення в таборах суворого режиму за «антирадянську діяльність». У 1972-ому знову арештований «за пропаганду українського буржуазного націоналізму», вирок – 6 років таборів та 3 роки заслання.
У травні 1985-ого повернувся в Україну, змін влаштуватися у Львові лише кочегаром при школі-інтернаті. Відновив активну політичну діяльність.
7 липня 1988 року взяв участь у 50-тисячому мітингу у Львові як голова Гельсінської спілки (УГС) – першої опозиційної до КПРС організації партійного типу.
У вересні 1988-ого долучився до створення масової організації Народного Руху України, яка ставила за мету – досягнення незалежності України та розбудову демократичної держави.
У березні 1990 року – обраний головою Львівської обласної ради.
Восени 1991 – був кандидатом у Президенти України, посів друге місце (він набрав 23 % голосів виборців).
З квітня 1992-ого – депутат Верховної ради України, голова політичної партії «Народний рух України».
Один зі співавторів декларації про незалежність України.
25 березня 1999 року загинув за нез’ясованих обставин в автокатастрофі на шосе під Борисполем. Похований у Києві на Байковому кладовищі на центральній алеї.
За особистий внесок в національне відродження України, послідовне впровадження побудови української держави, активну громадську та політичну діяльність присвоєно звання йому «Героя України».
