На шкільний ювілей, на побачення з дитинством

На шкільний ювілей, на побачення з дитинством

Минулої суботи Селищенська школа, що на Корсунь-Шевченківщині, відзначала 80-річний ювілей. Він зібрав вихованців всіх поколінь. Діти з Селища та навколишніх сіл, зрозуміло, здобували освіту й до 1938 року, але в кількох пристосованих під шкільні потреби будівлях. Нове, на той час розкішне, цегляне, двоповерхове приміщення створило сільським дітям комфортні умови для навчання. За ці 80 років школа виростила, виховала і спрямувала в доросле життя понад 3 тисячі дітей.
На урочистості з нагоди шкільного ювілею прийшли і приїхали гості різного віку: і ті, кому далеко за 70, і торішні випускники, і теперішні вихованці. Можна було побачити поряд цілі родини з трьох поколінь учнів, як от родина Руденків: у цій школі вчилися дід Микола Васильович, його сини Михайло та Василь, діти Василя Миколайовича – Леся та Олександр. З цікавістю розглядали фотомонтажі на обох поверхах школи – до цього свята зібрали фото усіх випусків та світлини про різні шкільні події. Упізнавали однокласників ті, хто приїхав у рідне село здалеку чи з сусідньої Журавки Городищенського району, ‒ і така щира радість світилась у сотнях очей від побачення з давніми друзями, з дитинством!
На святковій лінійці школярі вручили символ гостинності і поваги до всіх, які прибули ‒ хліб-сіль Петру Скобленку та Василю Василенку. Вони були серед учнів повоєнного 1944 року. Обоє згадували, як в одному класі опинилися діти різного віку, адже багатьом навчання на 3 роки перервала війна. Пригадували солдатську польову кухню, де готували нехитрі супи чи каші для дітей-сиріт. У Петра Скобленка в родині було
8 дітей, а батько загинув, у Василя Василенка було двоє, а батько також не повернувся з війни. Таких школярів годували безкоштовно. Пригадували, як доводилося писати на полях старих газет, бо не було зошитів, як по черзі користувалися підручниками, як взимку пропускали заняття, бо не було у що взутися…
Однак більшість учнів не зважали на труднощі й нестатки і наполегливо вчилися, і саме школа дала їм впевнений старт у життя. Василь Наумович став військовим і 40 років присвятив армії; Петро Григорович здобув сільськогосподарську освіту, багато років працював головою сільської ради. Серед випускників школи є багато відомих у районі (і не тільки!) людей: заслужені працівники сільського господарства і вправні цукровари, механізатори, тваринники, вчителі і артисти, медики, банківські працівники і представники багатьох інших професій.
Учасникам свята було цікаво подивитись відеоряд про сьогоднішні шкільні справи. Директор навчально-виховного комплексу, що тепер складається з дитсадка та школи, Світлана Петрівна Собченко розповіла, що у навчальному закладі 124 дітини, у випускному класі 10 учнів, а в садочку 47 вихованців. Про високий рівень знань свідчать успіхи вихованців у Малій академії наук, всеукраїнських конкурсах, обласних і районних олімпіадах. Красномовним є і той факт, що всі діти продовжують навчання у вишах. Директор відзначила, яку потужну підтримку школа має від благодійників.
Особливо підкреслила увагу до шкільних потреб народного депутата Геннадія Борисовича Бобова. Завдяки йому школу вже 7 років опалюють газом. Спортивний майданчик та сучасне обладнання школа має також завдяки йому. Тільки цього року дошкільна група НВК отримала від нього розвивальні ігрові куточки: 2 кухні та магазин, а також триярусні ліжка. А на ювілей до школи привезли в подарунок від Геннадія Борисовича 2 ноутбуки та 14 ортопедичних одномісних комплектів меблів, що вже наступного навчального року згодяться першачкам.
Директор школи із вдячністю відгукнулась також про підтримку в підвезенні школярів, розчищанні доріг від снігу, ремонті шкільного автобуса та інші добрі справи з боку ТОВ «Панда» та СТОВ «Злагода», випускника школи із Журавки підприємця Володимира Іващенка та інших.
Родзинкою свята був концерт у сільському Будинку культури. Зведений хор випускників усіх поколінь із натхненням виконав шкільний гімн та пісню про Селище. Таланти демонстрували і ветерани сцени, і випускники попередніх років та 2018-го, і найменші артисти з дошкільної групи. Головне – щасливими від причетності до шкільної родини почували себе усі. Таким от щемливо-радісним від побачення з дитинством, по-родинному теплим був шкільний ювілей у Селищі.

Реклама

0 0 голосів
Рейтинг статті
guest

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x