Відомий митець-графік із Златокраю

Відомий митець-графік із Златокраю

У мистецькій палітрі України чільне місце посідає наш земляк Василь Євдокимович Перевальський. Народний художник України, котрий належить до славної когорти шістдесятників і потужно заявив про себе насамперед у художній графіці, він сягнув вершин суспільного визнання. Цьогоріч у червні відомий майстер пензля й різця відзначає своє перше 80-річчя від дня народження, отож є привід бодай кількома штрихами окреслити його сповнений духовнотворчими справами життєвий шлях.
Нелегкий старт
Василь Перевальський з’явився на світ Божий 13 червня 1938 р., а його маленькою батьківщиною стало с. Бубнів, що на Золотоніщині (нині в складі с. Бубнівська Слобідка). Майбутній митець опинився в статусі напівсироти по суті від дня свого народження, бо невдовзі його батька Євдокима Івановича, знаного в окрузі чоботаря, було заарештовано за безглуздим звинуваченням й засуджено «трійкою» до розстрілу. Додамо до цього й те, що раніше Василевого дідуся Івана було розкуркулено й він помер голодною смертю в страшному 1933. Отак із тавром «сина ворога народу» і «внука куркуля», у безпросвітних злиднях і зростав Василько. Його мати працювала в місцевому колгоспі за копійчані трудодні, билася, мов риба об лід, аби її єдиний синочок мав бодай найнеобхідніше. А потім прийшла нова біда: війна, що знівечила Василькове дитинство, й мало чи не щодня ставила його життя на грань імовірної смерті. Була напівзруйнована вибухом авіабомби й хата Перевальських, отож довелося самотужки її відбудовувати.
Василь навчався у місцевій семирічці, куди ходив незмінно босим і в латках, із полотняною торбиною, яку йому пошила мати. У вільний від уроків час працював на колгоспному полі чи допомагав матері в домашньому господарстві. Попри нелегкі життєві обставини, був одним із найкращих учнів Бубнівської школи. Уже тоді відчув потяг до прекрасного, пробував класти олівцем на папір барви рідної землі. Утім паперу не вистачало, а олівці коштували грошей, що у маленькій родині хронічно бракувало, отож за мовчазною згодою матері полем для мистецьких проб Василька стала білосніжна піч, де він грифелем чи вуглиною зображував людські силуети та вишукані візерунки.

До мистецьких вершин
Закінчивши семирічку, хлопець несподівано для своїх односельців подався до столичного Києва, аби здобути спеціальність у художньо-ремісничому училищі (у закладі забезпечували одягом і харчуванням). Ще не закінчивши там навчання, він відвідував заняття в художній школі, на що довелося брати відповідний дозвіл аж у Москві. Не стало ні для кого несподіванкою, коли Перевальський із першої спроби вступив до провідного мистецького вишу України – Київського художнього інституту. Студентська доля подарувала йому чудового наставника – самого Василь Касіяна, народного художника, лауреата, Героя Праці.
У числі кращих випускників вишу нашого краянина було направлено до творчих майстерень Академії мистецтв СРСР (це була своєрідна мистецька аспірантура), які тоді очолював знаменитий художник Михайло Дерегус. Тут Василь вчергове дістав неповторні майстер-класи від класика образотворення й зосередився на виробленні власного творчого почерку. Упродовж 5 років працював художнім редактором видавництва «Мистецтво» та головним художником видавництва «Радянська школа» (тепер «Освіта»).

Відомий митець-графік із Златокраю


По білому чорним: поріднений з графікою
Мабуть саме під впливом своїх великих учителів В. Касіяна й М. Дерегуса та, може, й волею випадку В. Перевальський віддав перевагу такому специфічному виду образотворення, яким є графіка з її переважно чорно-білими барвами. Найбільше до снаги Майстрові – гравюра на дереві, пластику й лінолеумі.
Василь Євдокимович розпочав із творення екслібрисів – малих графічних форм, що засвідчують чиюсь книжкову власність. Ці його графічні мініатюри втілюють код уподобань, знаковість і алегоричність, вони впізнавані фольклорними образами й увиразненою лінією. Найбільше визнання мали екслібриси для
В. Вітрука, В. Стеценка, В. Турянчика, В. Житника, І. Крип\’якевича, А. і Ф. Глущуків та ін.
Ще зі студентської лави художник знайшов свою мистецьку нішу, пов’язану з темою народних пісень. Пісенні гравюри Перевальського справді хрестоматійні, зворушливо ліричні й глибоко метафоричні, вони примхливі й водночас прості, як і сама пісня. Утім, на початку 1970-х, коли влада розгорнула шалений наступ на будь-які вияви української ідентичності, Перевальському поставили клеймо «формаліста» і впродовж наступних півтора десятка років не побачила світ жодна із його пісенних ілюстрацій. Уже в роки незалежності були оприлюднені вийшла ілюстрована ним збірка «Козацькі пісні».
А ще наш знаменитий краянин широко знаний і як автор численних ілюстрацій до відомих літературних творів. У творчому доробку художника – графічний супровід творів І. Франка, Л. Українки, І. Нечуя-Левицького,
П. Грабовського. П. Тичини, М. Рильського, Д. Бедзика, Б. Олійника, І. Драча… Він подає своє бачення цих надбань національної літератури, його ілюстрації густо засіяні рослинністю, заселені людьми, наповнені водою й небесними хмарами, зігріті синівською любов’ю до рідної землі.
Залишив Перевальський свій рельєфний слід і в монументальному образотворенні. Кожному українцеві відомий і близький болісно-щемливий пам’ятний знак «Голодомор-геноцид. 1932 – 1933», що встановили на столичній Михайлівській площі біля собору. Його елементи у раз і назавжди обраних автором чорно-білих кольорах передають глибокий трагізм тих лихозвісних років і поряд з цим утверджують ідею незнищенності українства. Принагідно зазначимо, що такий же знак за проектом Перевальського встановлений і в канадському Торонто.
Разом зі своїми творчими побратимами Ф. Глущуком і В. Задорожнім художник створив і унікальний вітраж «Шевченко і народ», що прикрашає інтер’єр Київського національного університету ім. Т. Шевченка. А ще в його мистецькому доробку чимало творів зі станкової графіки (наприклад, гравюри на дереві «Ой у полі дві тополі», «Нащо мені чорні брови»).
Визнання
Творчий спадок Майстра складається майже із тисячі творчих робіт, більша частина яких демонструвалася на сотнях міжнародних та всеукраїнських виставок і нині відклалася в музейних експозиціях, приватних колекціях України й зарубіжжя. Понад 50 художніх робіт Василь Євдокимович подарував рідному селу, й нині в Бубнівсько-Слобідській школі є своя мистецька кімната-музей. Про його беззаперечний авторитет свідчило й те, що нашого земляка обирали секретарем, а також заступником голови Національної спілки художників України.
Прийшло й загальнодержавне визнання: духовний подвиг Перевальського відзначено почесними званнями «Заслужений діяч мистецтв України» та «Народний художник України», Золотою медаллю НАМУ, а в 2007 р. його нагороджено орденом «За заслуги» ІІІ-го ступеня. Також він є й лауреатом літературно-мистецької премії імені
І. Нечуя-Левицького.
Уже за піввікову позначку перейшов і його педагогічний стаж: митець викладав у Київському художньо-промисловому технікумі, потім завідував кафедрою графіки в Київському політехнічному, а від 2003 й донині навчає студентів Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури, очолює там кафедру графічних мистецтв. Професор Василь Перевальський займає поважне місце й у мистецько-академічних колах: він є чинним академіком-секретарем відділення Національної академії мистецтв України.
Василь Євдокимович безмежно щас­ливий з того, що має в колі найрідніших людей наступників і соратників справи, котрій присвятив усе своє життя. Відомим художником-графіком став його син Євдоким (нині проживає в Іспанії). Малярству присвятила своє життя й донька Мирослава. А віднедавна почала писати картини акриловими фарбами на полотні й берегиня родини – дружина Марія Ананіївна.
Відомий земляк із Златокраю сповнений творчими планами й задумами. Зокрема, він планує писати сільські пейзажі з натури, на часі й оздоблення ілюстраціями книги спогадів І. Драча. То ж хай у нашого ювіляра усе збувається, що задумалося і нехай множиться його мистецька палітра. Козацького йому здоров’я і многая літа!

Григорій Голиш

Реклама

0 0 голосів
Рейтинг статті
guest

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x