Чи може жінка бути щасливою віддаючи всю себе іншим?
Коли всі жіночі заморочки переформатовані на щось дуже серйозне і змістовне, а насправді її жіночність тихенько плаче ночами без кольорових снів…
Коли вона старанно сублімує своє жіноче начало в материнстві, клопотах по господарству або в професійних досягненнях. Натомість відкладає своє особисте щастя на потім…
Коли вона роздає всю себе направо і наліво, а в нагороду має лише голу ставку, пластикові «дякую» або взагалі нічого…
Коли вона ніби і не самотня, але її душа порожня, як бляшанка з-під різнокольорових льодяників «Монпансьє»…
Дівчата, будьмо трохи егоїстками, а?
І я зараз не про те, щоби все навколо було заради себе коханої. Ні.
Я лише про зайву годину сну замість сидіти до трьох ночі над черговим проектом.
Я про сніданок з салату із найсвіжішої зелені зі шматком відварної риби замість кави з сигаретою.
Я про кілька суконь з якісних натуральних тканин замість шафи, повної штучного ширпотребу.
Я про зручне взуття, теплі вовняні носки, і мереживну білизну. Адже все це варто дозволяти собі, коли в цьому є потреба. І навіть коли немає. Просто так.
І я про поплакати, коли зле, і від душі посміятися, коли весело. А іноді навіть напитися. І така потреба у жінок іноді виникає…
Ну і про романтичний уікенд хоча б раз на місяць. Без дітей, друзів і батьків. Коли все зачекає… Коли тільки вдвох… Так, аби вповні відчути себе жінкою… Не супер-мамою, не мега-господинею, не душею компанії – просто жінкою. Поряд з чоловіком.
Думаєте, це егоїзм?
Можливо.
Але якщо ваша бляшанка з-під «Монпансьє» геть порожня, навряд чи від цього буде комусь солодко… Перевірено.