В Україні про таку проблему, як наркозалежність, на жаль, прийнято говорити пошепки. Наукові дослідження неодноразово підтвердили, що в нашій країні найбільшому ризику зараження соціально небезпечними захворюваннями – ВІЛ, туберкульозом та гепатитом – піддаються насамперед споживачі ін’єкційних наркотиків. Проте враження, що ця проблема не зачіпає пересічного українця, доволі хибне: ми всі взаємодіємо у складному ланцюгу особистих стосунків та у побуті. Отже, ризик стосується кожного.
Сьогодні українське суспільство починає переймати світовий досвід ставлення до наркозалежності не як до вади поведінки, а як до хвороби, що має ефективні засоби лікування. Але мало хто з хворих українців стає на облік в наркологічні диспансери чи центри СНІДу задля отримання лікування, оскільки такий облік фактично стає причиною дискримінації та призводить до обмежень у сфері зайнятості та втрати певних соціальних свобод. Лише одиниці наркозалежних наразі можуть отримувати замісну підтримувальну терапію (ЗПТ) − ефективний інструмент лікування наркозалежності. Про перспективи розвитку на Черкащині важливої програми, яка полегшить доступ споживачів ін’єкційних наркотиків до сучасних практик протистояння хворобі та профілактики інфікування ВІЛ, говорили в прес-центрі «Нової Доби».
Професор Фредерік Алтіс (Школа медицини Єльського університету) говорить про реформи, що відбуваються в охороні здоров’я України, і сподівається, що будуть позитивні зміни:
– Багато років тому спільно з українськими колегами ми почали впроваджувати замісну терапію в спеціалізованих закладах України: наркологічних диспансерах та ВІЛ/СНІД- центрах. Ідучи в ногу з часом, з медичною реформою, що наразі відбувається, ми хочемо розширити мережу медичних закладів, які пропонують наркозалежним замісну терапію, на первинну ланку охорони здоров’я. Відтак пацієнти отримуватимуть лікування на базі Центрів первинної медико-санітарної допомоги.
Нам пощастило, що головний лікар Черкаського обласного наркодиспансеру Анатолій Борозенець підтримав нашу ініціативу і допоміг налагодити зв’язки з головними лікарями центрів первинної медико-санітарної допомоги – це дало нам можливість ділитися знаннями і практиками, ефективність яких підтверджена дослідженнями і світовим досвідом впровадження.
– Наразі нам вдалося налагодити систему навчання лікарів загальної практики та сімейної медицини (терапевтів) завдяки проекту «Інтеграція лікування залежності та ВІЛ-інфекції у первинну ланку охорони здоров’я», який ми реалізуємо спільно з Благодійною організацією «Український інститут політики громадського здоров’я». Навчання передбачає не лише теорію: експерти проекту надають учасникам насамперед практичні навички роботи з наркозалежними пацієнтами. Проте найважливішим є те, що після завершення навчання лікарі та медсестри виходять на зв\’язок між собою та обговорюють складні випадки зі своєї практики і знаходять шляхи вирішення питань, – наголошує професор Алтіс. – Ефективна робота не може бути забезпечена одним тренінгом, під час якого лікарі отримали певні теоретичні знання. Потрібне системне навчання, живий зв\’язок з пацієнтами та обмін професійним досвідом.
Фредерік Алтіс розповів, що його команда мала змогу особисто переконатися, що система надання допомоги наркозалежним у медичних закладах первинної ланки вже дійсно працює в Україні: вони відвідали у Черкасах два центри первинної медико-санітарної допомоги, де пацієнтам надають замісну терапію.Під час візитів вдалося побачити співпрацю між наркологічним диспансером і центрами первинної медико-санітарної допомоги – робота налагоджена на високому рівні.
– Ті пацієнти, з якими ми поспілкувалися в Центрах, розповіли, що вони задоволені допомогою в ЦПМСД, їм подобається місце розташування – адже це набагато ближче, ніж наркологічний центр, – зазначає професор. – Ми були у двох Центрах, і складнощі, що виникають під час їхньої роботи, дещо відрізняються. Але дійсно вражає те, що як лікарі, так і медсестри, роблять все задля конструктивного розв’язання складних питань.
Анатолій Борозенець, головний лікар Черкаського обласного наркологічного диспансеру, зазначає, що пацієнти, котрі потребують замісної терапії, починають свій шлях лікування з наркологічних диспансерів, тому їхня співпраця з ЦПМСД є дуже важливою.
– Маршрут до отримання замісної терапії починається з нашого черкаського наркодиспансеру, – розповідає лікар. – Співпраця йде вже більше року: в Черкасах лікарі ЗПСМ пройшли навчання на спеціальних курсах, розпочали набирати пацієнтів. Так, є труднощі, тому що пацієнти двічі, або навіть тричі хворі, але ми вже маємо хороші напрацювання. Ця модель допомоги наркозалежним заслуговує уваги і продовження, тому що в світі ще ніхто не придумав кращої програми лікування.
Олег Роскопін, директор Другого Черкаського міського центру ПМСД, лікар ортопед-травматолог, зазначає:
– Важко переламати усталену думку щодо наркозалежності, але ми разом відпрацьовуємо певний алгоритм, завдяки якому можна ділитися досвідом з іншими лікарями.
Координаторка міжнародного проекту з впровадження програм ЗПТ та інтегрованої допомоги у первинну ланку, науковий співробітник Українського інституту політики громадського здоров\’я Ірина Пикало додає:
– Ми працюємо над проектом менше двох років, але вже на сьогоднішній день маємо вагомі результати. Запропонована модель допомоги демонструє як економічну ефективність, так і підвищення якості послуг та зниження рівня стигми і дискримінації щодо наркозалежних пацієнтів.
За словами Фредеріка Алтіса, у Черкасах впроваджують найкращу світову практику лікування наркозалежності:
– Модель із застосуванням замісної терапії є найбільш адаптованою для українського суспільства, – підсумовує професор Алтіс. – І вона може стати хорошим прикладом і практикою для інших пострадянських країн.
