Цієї ночі у гості приходив сум. Шкрябався у двері, просочувався крізь щілини і забирався під ковдру. Своїми холодними ручиськами обіймав. Шепотів на вушко, наспівував щемливі пісні.

Сум приходив у гості цієї ночі. Гарячими сльозами щоки цілував, морозом сковуючи тіло. Турботливо тримав за руку, виманював у в‘язку й прохолодну темряву гуляти.

У гості сум цієї ночі приходив. А я обрала тишу й самоту. Прогнала надокучливого геть, закривши вікна, двері й серце. І колір очей змінила заодно, щоб не шукав там сум собі прихистку більше.