«Поки не почалося...» з Борисом Юхном

Дата: 26-07-2018, 09:06

«Поки не почалося...» з Борисом Юхном
Навколосвітня подорож колорадського жука

На жаль, нині Україна більше потерпає від двоногих «колорадів», аніж від одноіменних жуків. Та ми поговоримо про комах з тіє причини, що у них, паскуд, ніби як ювілей. І навіть не один: 70 років тому, тобто 1948-го, на українських землях уперше виявили цю нечисть – тоді лише двох жучків у прикордонному з Угорщиною районі, а вже 1953-го, 65 літ назад, заговорили про підступну диверсію американських імперіалістів: смугасті шкідники з’явилися майже в усіх картопляних регіонах УРСР, сусідньої Білорусії, на заході Росії. Радянська пропаганда відреагувала миттєво. Вона призвичаїла ло думки, що жуків, як парашутистів, скинули з американських літаків.
Ну самі подумайте – які б такі залетіли на сотні кілометрів углиб країни, ППО якої у роки війни була вишколена так, що птахи з теплих країв повертатися боялися? І ця дурня, про американських сволочів тобто, назавжди засіла у головах радянських людей.

«Поки не почалося...» з Борисом Юхном

А насправді... Нехай би і з певною похибкою, бо хто тепер скаже, як «від і до» все відбувалося насправді, діло було так.
Десь до середини ХІХ століття смугасті жерли кактуси у Мексиці і біди людям не чинили жодної. Та чомусь надумали мігрувати. Подалися на північ, здолали пекельні пустелі Техасу і Арізони, Скелясті гори і з голоду напали на плантації бульби, висадженої європейськими переселенцями у Небрасці. Це сталося 1855 року. Але ні «мексиканським», ні «небраським» жук не став – його лиходійство відчутно ще не дошкуляло. Та вже 1859-го він зжер усю потейту в Колорадо, за рік – усю по сусідству. Подолав Міссісіпі, а 1874-го дістався берегів Атлантики. Штати капітулювали.
Минуло небагато часу, і у вантажних трюмах «нелегали» дісталися німецьких портів. Та розповзтися їм не вдалося: тамтешні бюргери методично і добросовісно передавили непроханців. Дещо пізніше окремі загони смугастої армії локально нападали на Францію, західні кордони Польщі, Австро-Угорщину (тож цілком можливо, що в обширах теперішньої України жуки з’явилися ще десь 1913-го, але Галичина і Закарпаття тоді були не нашими, а коли так – ще один «ювілей»: 105 років).
Розпочалася Перша світова війна, упродовжє якої, за великим рахунком, жукам ніхто не протидіяв. Колоради захопили Європу і вільною від них залишилася лише Велика Британія, клімат якої колишнім мексиканцям не підходив.
Як зазначалося, на території СРСР перших жуків упізнали на Закарпатті. 1950-го їх запримітили львівські газди. А 1953-го жорсткокрилі масово й одночасно налетіли на Калінінградську, Волинську, Брестську, Гродненську області. У травні 1958-го з території Угорщини та Чехословаччини знову атакували Закарпаття, але цього разу значно потужніше. Одночасно на литовський та калінінградський береги Балтійського моря хвилями викинуло багатомільйонний десант польських колорадів, і морська сіль їм при тому ні грама не зашкодила, хіба апетиту нагнала.
З того часу, тобто 60 років як, й розпочалася глобальна експансія картопляно-баклажанно-помідорних монстрів. Спекотного 1975-го вагони з соломою від нас відвезли їх на Урал. Шкода, не всіх. За роки, що відтоді минули, жуки дісталися Приморського краю. Фактично, їхня кругосвітна мандрівка на тому скінчилася. І можливо навіть, що у трюмах вони знову здолали океан, аби у Мексиці, як у дитинстві, трощити кактуси. Але безперечно, більшість – аби не сказаи «всі», – так вподобали нашу картоплю, що нема на те ради.

Черкаси наживо

Спецтеми

Погода

Погода