Хто кого кусає

Хто кого кусає

Сонячні промені пробивалися крізь змарнілі грозові хмари, підіймали із вологої землі тисячі малесеньких краплинок і здіймали в повітря сивою димкою. Літо пахло вологою і ожиною: кисло-солодким присмаком чорно-синіх ягід.

– Мам, а бджоли кусають одна одну?
– Звісно ж ні, а чому ти таке питаєш?

Озирнулася: на сходах під білою хатиною сиділо русяве дівча. Золотаві пасма неслухняно повисмикувалися з «хвостика», і звивалися ніжними кучериками біля вушок і шийки. Дівчатко тримало в рученятах білу емальовану миску вщент заповнену ягідьми. Там рясніли жовта малина, червона суниця і подекуди виглядали темно-фіолетові, мов літня нічка, якоди ожини.
Дівча по-діловому вибирало ягідки собі до смаку – перебирала пальчиками в залізній мисці. Ось, обережно-обережно двома пальчиками вийняла велику стиглу ожинку. Підняла її вгору, до сонечка, примружила око, і уважно подивилася на темну, з «сніжним» нальотом ягоду і продовжила:

– А люди от кусають…

Реклама

0 0 голосів
Рейтинг статті
guest

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x