Черкащани – про своїх мурчиків

Дата: 8-08-2018, 15:01

Черкащани – про своїх мурчиків
Коти є найпоширенішими тваринами у світі – це факт. Люди обожнюють муркотливих пухнастиків, приписують їм магічні та лікувальні здібності, дуже шанують їх. Ось чому в світі існує п'ять різних свят, що вшановують цю тварину. Наприклад, у нашій країні День кішок відзначають 1 березня, в Польщі – 17 лютого, в Японії – 22 лютого, а в США – 29 жовтня. Ці дні з'явилися в різний час і на підставі різних подій (або без таких). А от на міжнародному рівні свято «пухнастиків» відзначається з 2002 року.
Кореспонденти «Нової Доби» поцікавилися у черкащанок, які мають саме цих домашніх улюбленців, чи відзначають вони «котяче свято».



Черкащани – про своїх мурчиків

Ірина Швед, поетеса.

День кота не святкую. Навіть не знаю, коли цей день. Але маю вдома трьох котів. Першого – Адольфа (така кличка за чорні вуса під носиком і саме так назвали його волонтери) прихистили на мій день народження. Він – чорно-білий улюбленець моїх дітей. Терплячкий до дитячих обіймів і, навіть, спить у ніжках, коло діток.
Другий кіт Дружок попав до нас на перетримку – реабілітацію після відірваного собаками вуха. Його успішно прооперували, а ми залишили доглянути у післяопераційний період та так і залишили на постійне проживання. Ці два коти чубилися дуже довго. Прооперований був агресивненьким, бо мав нелегке минуле. Але за кілька місяців ми оточили його любов'ю, доглядом і кіт змінив свій гарячий норов, інколи покушує, мовляв «я ще старий солдат». Нині ці коти нерозлийвода. А часу минуло всього 10 місяців. І ось нещодавно мій синочок привів з вулиці зморене від голоду чорне кошеня. Воно ледь перебирало лапками. А ввечері геть не вставало. То була двомісячна чорна кішечка. Ось уже минає тиждень як киця живе у нас. Назвали Сажкою, від слова «сажа», за чорний колір. Уже бігає, їсть, грається. Знайшла улюблене місце на веранді, під крученими павичами. Коти Сажку не чіпають. Так і живе в нашому домі троє «хвоста тиків». А свято кота для домашніх муркотиків може бути і щодня, коли з пакета пахне рибний чи м’ясний фарш.
Додам ще, що для сім'ї дуже важливо здоров'я домашніх улюбленців. Від цього залежить імунітет усіх домочадців.

Черкащани – про своїх мурчиків



Анна Романенко, журналістка, головний редактор «Вичерпно».

Коти мене супроводжували з самого дитинства. З вулиці приносила всіх покинутих і бездомних. Був колись навіть кіт без хвоста. Мама не забороняла, тому я постійно доглядали за якимось улюбленцем хвостатим. Коли подорослішала і у самої з'явилися діти, вирішила, що час і дітям про когось піклуватися і ми їм на день народження подарували шотландця. Наш Боніфацій (а ласкаво просто Боня) котик з характером. Іноді мені здається, що він думає, що це ми у нього живемо.
Черкащани – про своїх мурчиків

День котів якщо чесно не відзначаю. Часто просто забуваю про нього. Але ці пухнастики зі мною все моє життя, тому, можна сказати, у мене кожен день - День кота.




Черкащани – про своїх мурчиків










Ірина Гаркавенко, (позивний Марго), керівник адміністративного відділу в Головному штабі Української добровольчої армії.
У мене зараз ціла сім’я з котів: Масік, Ізя, Мусічка і четверо кошенят. Так вже вийшло, що у нас колись жила кицька Сімочка, від якої у нас лишилося два коти Масік – так його назвали, бо вродився боязким. Білий і пухкий – справжній домашній кіт: на двір боїться носа вистромити. Та Ізя – жартома ми його звемо керівником харчоблоку: він всіх годує, просто майстерно знаходить їжу де завгодно і ділиться нею з усіма.


Черкащани – про своїх мурчиків
Коли я відпочивала по путівці для учасників АТО в санаторії в Тернополі, привезла звідти кицю – Мусічку, повне ім’я її Мусія, як місто в Іспанії, з якого родом наші друзі-волонтери. Муся була вуличною кицькою, бігала поблизу санаторія та вирізнялася з-поміж інших кольором шерстки – сіра з блакитним переливом, мені дуже сподобалася. Я довго вмовляла свого чоловіка забрати її з собою, щоб у нашій новій оселі також була киця, тому що коти лишилися з мамою в селі. Ми знайшли картонну коробку, зробили в ній дірки і повезли в ній кицьку. Так тривала поїздка лише якихось півгодини. Муся роздерла коробку і їхала «на волі», мов цариця. У неї і повадки якісь аристократичні, навіть не скажеш, що вона колись їла хліб і спала простонеба. Ми її «подружили» з нашими котами і був кумедний випадок, коли Ізя впіймав їй горобця і приніс в кімнату. Муся і не подумала його їсти, а горобець був ще живий, і почав літати по кімнаті… Всі ми його ловили тоді!
Коли у Мусічки з’явилися кошенята, ми їх також назвали символічно: Троїцький – рудий, кошенята-двійнята Мілка і Боня і четверта – Бусінка.

Черкащани – про своїх мурчиків





Анна Дума, Project Manager «SPD-Ukraine».
Коти мене супроводжують все життя. Це і втіха, і відповідальнчть – бо живе ж. Зараз маю двох: чорного кота, британця та трикольорову кішечку – просто красуню. Кіт самодостатній, гордий, вірний – за характером схожий на собаку. І довіряє лише господарю, інших не визнає за принципом «не чіпайте мене». Кицька має характер справжньої жінки: любить увагу, смачно поїсти, ласкава і шкідлива. Вона трьохмасного окрасу, з тих, які приносять щастя.
Коти в нашій сім'ї з'явилися раніше за сина, тож коли він з'явився – сприйняли ревниво, довго намагались визначити, що це таке та чим для них обернеться. За шість років й досі не звикли, та просто чекають, коли ж він порозумнішає. Не кусають і не шкрябають – просто абсолютний ігнор.
Удень ловлять птахів на балконі (неуспішно), вночі – летючих мишей (два рази – успішно).
Якось спостерігала таку картину: по квартирі ходить кіт, а син – впритул за ним:
Черкащани – про своїх мурчиків


– Марк, що робиш?
– Пасу чорного баранчика.
– І як воно?
– Та добре. Звик вже, любить мене.
Наші коти також лікарі. Кіт взагалі не лягає спати без мене – а як ляже – мурчить, робить масаж, знімає мій (чи свій) стрес за день. Кішка завжди лягає на хворе місце: через деякий час біль зникає.







Черкащани – про своїх мурчиків





Наталія Короп, прес-секретар РПЛ.
Чорний як ніч шотландський висловухий з'явився в нашій родині п'ять років тому, як нагорода дитині за те, що мужньо добула до кінця заїзду в санаторії, де їй не подобалося. Відтоді Мерседес став повноправним членом нашої родини. Лагіднішої тваринки я не зустрічала. Його доброта зашкалює, хоча на вигляд він буває ну дуже серйозним. Вдача у нього королівська – він не ведеться на провокації у вигляді потискувань дворічної племінниці чи покусувань надокучливої морської свинки. Замість того щоб шкрябатися і воювати у відповідь, Мерсік подивиться грізним поглядом і вийде з кімнати. Мовляв, що воювати з нерозумними. Він товаришує з усіма домашніми тваринами. Найбільше запам'яталося, як він кілька днів сидів біля клітки з хворим папугою і одного вечора заплакав. Так, з очей Мерсіка двома струмочками котилися сльози. Він відчув, що останній раз спить на улюбленому місці – біля клітки свого друга Кеші. Справді, на ранок папуги не стало. Звичайно ж усі коти розумні і лагідні, та мені найбільше до душі висловухі шотландці та британці. Люблю їх за слухняну вдачу та їхні плюшеві мордочки з великими очима. На день кота дочка завжди купує своєму улюбленцю якусь нову іграшку та котячі смаколики.

Підготувала Сніжана Калюжна

Черкаси наживо

Спецтеми

Погода

Погода