Вже понад 20 років ми з чоловіком консультуємо сімейні пари і людей, які бажають вступити в шлюб, а також періодично проводимо семінари про сім\’ю, де торкаємося важливих тем: як знайти «правильного» супутника життя, як подружжю побудувати сильні взаємини, як створити в будинку атмосферу прийняття і гармонії, як виховувати дітей, як долати кризові ситуації і т. п.
Наш особистий досвід з Русланом – 23 роки щасливого подружнього життя і двоє дорослих синів, якими ми, як батьки, можемо пишатися. Щасливе сімейне життя – не тому, що ніколи не було труднощів, а тому що, слава Богу, в критичні моменти приходила мудрість і розуміння, що в сімейних відносинах нам необхідний постійний особистісний ріст і трансформація власної волі і бажань – зауважте, не відмова від своїх планів і мрій, а саме трансформація.
Після кожного семінару ми отримуємо багато прекрасних відгуків, і щиро радіємо, коли бачимо в процесі консультування, як життя різних людей змінюється на краще. Дійсно, яких би висот не досягла людина в роботі і самореалізації – все це не компенсує щастя в особистому житті.
Тема психології сімейних відносин дуже глибока і обширна. Однак деякими важливими думками і спостереженнями, заснованими як на авторитетних дослідженнях вчених, так і на особистому досвіді, я б хотіла поділитися з читачами.
Отже, давайте спочатку розберемося з визначеннями. Адже будь-яка серйозна наука починається з визначення основних понять, а тим більше – наука бути щасливим в сімейному житті. Заради чого кожен з нас прагне знайти свою половинку?.. Я впевнена, що більшість скаже: «Звичайно, заради любові… Я хочу кохати і бути коханим».
Так, в душі кожної людини є ця потреба, ми так влаштовані. А що таке Кохання? На подив, мало хто замислюється – з чого воно складається, чим характеризується. Як правило, люди обмежуються відчуттями, типу «метеликів в животі» і «я про нього (про неї) постійно думаю».
Та Кохання – це не тільки сильні відчуття. Чуттєвість – всього лише супутній фактор Кохання, я б сказала, його «шлейф». Коли Кохання зароджується – цей шлейф здіймається, наче вітрило, затьмарюючи нам землю і небо, і здається, що в світі не існує нічого, крім нашого нестримного, всеосяжного, вічного Кохання. Однак минає час, йдуть дощі, трапляються заморозки і всякі інші життєві негаразди, і шлейф безпорадно опадає, а то і волочиться по калюжах ззаду стомленого і пошарпаного Кохання.
Що ж тоді, як правило, роблять люди? Сумно схиляють голови над цим шлейфом: «А я-то думав, що наше Кохання вічне… А його більше немає… Де ж ці яскраве вітрило над моєю головою, де метелики в животі?.. Перетворилися на ненажерливих і вимогливих гусениць».
Вирішивши, що його Кохання померло, людина йде на пошуки нового супутника життя і нових відчуттів. Навіть не розуміючи, яку страшну робить помилку. А все тому, що не має поняття – що собою являє реальне, справжнє кохання.
(Далі буде)
