«Поки не почалося...» з Борисом Юхном

Дата: 15-08-2018, 09:01

«Поки не почалося...» з Борисом Юхном
«Ще той» універмаг...
Тема, що називається, «в тренді», тож пригадаємо.
Торговий дім братів Малишевих спорудили місцеві будівельники-старовіри незадовго до Першої світової. То були часи найбільшого економічного піднесення в усій імперії, чому неабияк сприяла торгівля. Капітал брати заробили на грабарських підрядах і 1912-го вдало його інвестували в найбільший місцевий магазин, до речі тут – перший двоповерховий. Проектанти орієнтувалися на кращі тодішні зразки торгівельних закладів губернських міст, на що вказують нетипові для провінційних великі вікна-вітрини і підвали-склади. Що прикметно – вже тоді частину приміщень винаймали орендарі, а асортимент краму відповідав стандартам універмагу, адже торгували в ньому як колоніальними делікатесами, так і, наприклад, самоварами чи кінською збруєю. Такий собі супермаркет дорадянського періоду.
«Поки не почалося...» з Борисом Юхном
Будинок трохи постраждав у Громадянську, але не настільки, щоб торгівля в ньому припинилася. Власне, цей магазин єдиний, який має понад 100 років практично безперервного «трудового стажу». Щоправда, у 1920-х на другому поверсі обладнали спортклуб Всеобучу, а в 1930-х частину приміщень займала швейна артіль, але у фасадній частині першого поверху незмінно функціонував магазин. До речі, керуючись теперішніми орієнтирами, не треба навіть намагатися уявити “як воно було тоді”. Ще до війни внутрішнє планування тричі змінювалося, а таким як зараз стало лише у 1960 році.
Бої за Черкаси 1943-го не могли оминути великий будинок у середмісті, тож цього разу його довелося відбудовувати капітально. Але вже пізніше, коли місто несподівано стало обласним центром з прописаним йому за таким статусом ЦУМом. До цього, як продуктова лавка, працювала лише нашвидкоруч відновлена невеличка частина приміщення, і тільки з початком 1950-х – щось подібне до універмагу. А ось “головний магазин області” мало не з перших днів її появи на карті планували там, де він, зрештою, і з’явився: на розі Шевченка – Комсомольської. Потім від цього плану на деякий час відмовилися та вирішили наново робити “Малишевський”: наявність підвалу, стін і “традицій” зіграли свою роль. Почалася надбудова третього поверху.
«Поки не почалося...» з Борисом Юхном
Центральний універмаг відкрили у 1960 році перед черговою річницею революції. Два окремих входи, 12 секцій (побуттехніка, взуття, одяг, тканини, господарчі товари, спортінвентар, відділ музтоварів, галантерея...) Кілька секцій «працюють на передовому самообслужуванні», є радіовузол, третій поверх з виставкою товарів. Колектив – «понад 100 чоловік, це в основному молодь з 10-річною та спеціальною торговельною освітою». Насправді – дівчат, але в умовах тотальної гендерної рівності та сталих норм тодішнього правопису це не суттєво.
Ну ось. Приблизно в такому вигляді наш ЦУМ й трудився наступні 20 літ. Десь посередині цього терміну, коли Черкаси почали дивувати всю країну китайськими темпами приросту населення (щоправда, здебільшого за рахунок прибулих), упритул взялися за реалізацію ідеї з новим універмагом. Але поки відкрився Будинок торгівлі, пройшло ще з десяток років. І ось «у цьому місці» з’являється та назва старого універмагу, з якою його знають і дотепер – «Дитячий світ».
«Поки не почалося...» з Борисом Юхном
Його відкрили у лютому 1981-го. А універмаг ще 1 листопада 1979 року майже повним продавецьким складом переїхав у новий БТ. Тому в ньому дитячих товарів не було: батькам і дітям пояснили, що невдовзі у них буде свій власний величезний магазин. Те “невдовго” тривало значно довше очікуваного. Зрештою, керівництву БТ і обласного управління торгівлі довелося брати справу в свої руки та завершувати реконструкцію власним коштом. Звернулися до торговельних працівників міста, які мали досвід внутрішніх опоряджувальних робіт, створили дві бригади, і діло не те що пішло – полетіло.
«Торгобудівці» оздобили вітражі, закінчили штукатурно-малярні роботи, художники розписали секції мультиплікаційними сюжетами. У вітрині дитячого кафе поруч із відділом іграшок з’явилися дерев’яні Лисичка і Зайчик. На третьому поверсі маленьких модниць чекала Попелюшка, створена умільцями з лялькового театру, а кабінки для перевдягання стали схожими на теремки. Вільні стіни перетворилися на дитячий вернісаж, у якому кожен малий черкащанин міг виставити свою роботу. І величезний монументальний універмаг, відкритий ще у часи, коли покупці розраховувалися «старими» грошима (я тут прикинув – якщо від часу заснування, то каси закладу знали наявність доброго десятка всяких банкнот не враховуючи номіналів: від останніх царських до сталінських 1947 року), не те що опинився у другій молодості, а в процесі оновлення пішов ще далі, оскільки буквально «впав у дитинство»...
Трикрапка. У нових власників комплексу є своє бачення його подальшого розвитку, і це правильно. Бо не рік і не два колишній ЦУМ перебував у якійсь дивній часовій ямі, поєднуючи в собі усі увібрані колись “духи епох”. Єдине, чого б хотілося їм побажати – пам’яті про те, що цей будинок не лише їх власний бізнес, але й наша спільна історія.

Черкаси наживо

Спецтеми

Погода

Погода