Великий (Другий, Яблучний) Спас, або Преображення Господнє, щороку святкують
19 серпня. Це одне з великих свят для всіх християн, яке до всього символізує кінець літа та похолодання. Як і решта великих релігійних свят, Спас має особливе значення не лише для вірян, а й для всіх, хто прямо залежить від календарно-городнього циклу.
19 серпня всі свідомі християни святкують Яблучний Спас, а в церковному календарі цей день записаний як Преображення Господнє. В історії свята таїться багато цікавих фактів. Після того, як князь Володимир освятив Київську Русь і запровадив християнство, народ ще деякий час не приймав нову віру. Деякі язичницькі свята адаптували до нової релігії, оскільки люди не хотіли відмовлятися від своїх традицій і звичаїв.
19 серпня було одним із днів, коли язичники уславлювали богів Спасів. Тоді ж святкували збір урожаю і вшановували пам’ять загиблих воїнів.
За офіційною версією християнської церкви це свято назване на честь Ісуса Спасителя. У православних храмах 19 серпня правлять літургії та богослужіння на честь Преображення Господнього. Євангелісти описали цю подію так: коли Ісус з учнями: Петром, Іоаном та Яковом – піднялися на гору для молитви, обличчя й одяг Спасителя осяяло яскраве білосніжне світло, а поруч із перетвореним Учителем апостоли побачили пророків Мойсея та Іллю. Так і дійшла до нас історія Преображення Господнього.
Нерідко можна натрапити й на інші назви Яблучного Спаса, наприклад: Другий Спас, Свято перших плодів, Середній Спас, Перші осенини.
Красномовним свідченням того, що Спас первинно був святом урожаю, яке згодом використало у своїй обрядовості християнство, є звичай освячувати в церкві дари природи: яблука, сливи, груші, обжинкові вінки, бджолині стільники тощо. Іноді на Спаса несли до церкви також мак, моркву, цибулю, коноплю-материнку, лікарське зілля, зокрема васильки та чорнобривці. На Спаса годилося випікати першу хлібину з нового врожаю, ставити на покуті першого снопа та в’язати Дідову бороду з останньої частини нескошеного поля. З особливим нетерпінням чекали Спаса пасічники. Кожен бджоляр за два-три дні до свята «підрізав бджоли» – робив ревізію, щоб визначити, скільки меду взяти собі й скільки залишити бджолам на перезимівок, вилучав пусті вощини, об’єднував невеличкі сім’ї. Зібравши у вузлик овочі, фрукти, мед, збіжжя, трави і «трійцю» (якщо такої не було, то звичайну свічку), господарі вранці йшли до церкви. Після відправи починалося освячення принесених продуктів.
Зі Спасом, який символізує завершення основних жнив, збігається й початок храмових свят. Традиційно в Україні кожен населений пункт мав свій престольний празник.
Погодні прикмети на Спаса
* За народними прикметами, Яблучний Спас означає настання осені й перетворення природи. Уважають, що ночі після Спаса стають набагато холоднішими.
* У середній смузі України після 19 серпня вже можуть починатися приморозки, тому й кажуть: «Прийшов Спас – держи рукавиці про запас!».
* Минув Спас – держи кожух про запас.
* До Спасівки бджола робить на пана, а після Спасівки – на себе.
* Як у Спасівку дутимуть великі вітри, то зима буде з віхолами та лютими морозами.
* Якщо в Спасівку на деревах жовтіє листя, то це віщує ранню осінь.
* Якщо на Спаса нема дощу, то це прикмета, що буде гарна, недощова осінь.
* Якщо на Спаса йде дощ, січень наступного року буде сніжний, якщо спекотно – січень морозний.
* Якщо антонівка вродила – наступного року хліб уродить.
* Пройшов Спас – пішло літо від нас.
* Спас – усьому час.
* Перший Спас до ночі час припас, Петро і Павел – два добавив, Ілля-пророк – три поволок.
* Як прийде Спас, то комарам урветься бас, а як прийде Пречиста (28 серпня) – забере їх нечиста.
* Спасівка – ластівка, а Петрівка – голодівка.
* Кусючий, як муха в Спасівку.
* Святий Спас приготував усього про запас: і дощ, і вітер, і холод, і тепло.
Святкові звичаї та вірування
Зі святом Спаса пов’язані різні обряди: святять у церкві обжинкові вінки, на ниві ставлять «Спасову бороду» – останнє незжате колосся, яке просто на полі урочисто зав’язують червоною стрічкою, і приносять у жертву хлібину. Цей обряд має також назву Велесової, або Дідової бороди. До церкви несли квіти, мак. Також існувало повір’я, що в обсипаний свяченим маком хлів не зможе зайти відьма, а в хату – покійник. Квіти й голівки маку клали за іконами, де вони залишалися до весни. Весною мак розсівали по городу, а сухі квіти на Благовіщення дівчата вплітали в коси, щоб не випадало з голови волосся.
На Спаса поминали померлих. Наш народ вірив, що предки сприяють цвітінню й дозріванню плодів, охороняють ниви, садки і городи… Тому цими днями приносили жертви Роду і Рожаницям. Саме для них урочисто виготовляли й запалювали спасівські свічі з нового воску, кришили хліб, виливали медовий напій. На Яблучний Спас також окроплювали свяченою водою зорану під озимі землю.
Обрядовою їжею цього дня були шулики: пісні коржі на соді, випечені в печі. Готовий корж ламали на шматки та вимішували в макітрі з перетертим маком і свіжим медом. Святковою стравою на Спаса були й печені яблука. Верхівку з хвостиком відрізали, виймали середину з насінням, наповнювали медом і запікали. Готували пироги й штруделі з яблучною начинкою. Їли їх з узваром або грушівником – киселем зі свіжих груш.
Перед Спасом є два тижні посту – Спасівка. Існує легенда, що Спасівка – це продовження Великого посту. Є легенда, що Бог призначив для Великого посту дев’ять тижнів, а святі отці почали просити Його, щоб щось із тим зробив, бо людям затяжко витримати такий довгий піст. Тоді Всевишній розділив той піст на дві частини: сім тижнів навесні, перед Великоднем, і два тижні в кінці літа, перед Спасом. Ось чому, за народним віруванням, у Спасівку треба так само постити, як і у Великий піст.
На Яблучний Спас не можна виконувати серйозну й брудну домашню роботу, не потрібно сваритися і лихословити. Бажано піти в церкву й провести свято в колі сім’ї та близьких людей.
У народі на Яблучний Спас відзначали зустріч літа з осінню. Уважали, що відсьогодні вечори стають холоднішими. Улаштовували народні гуляння з піснями, танцями, хороводами в полі і на луках, зустрічаючи осінь і проводжаючи літо.
Збереглася чудова спасівська традиція – ходити одне до одного в гості й приносити частування. Особливою популярністю користувалася різна випічка з яблуками і медом, пироги, компоти, варення.
