Свято першого дзвоника назавжди у пам’яті. Хочеш-ні, але котрийсь із днів 1 вересня не забудеться, адже було їх у нашому шкільному житті, щонайменше, вісім. Або й усі десять, і для більшості – саме стільки.
Власне, більше пригадується не самі урочистості на шкільному подвір’ї, а уся «аура» початку навчального року. Школа пахне фарбою, класи теж. Осінніми квітами. Шкіргалантереєю нових портфелів і ранців. Перепрошую – хлоркою у туалетах, запах якої за літо забувся… Нам, учням, здебільшого таки хотілося до школи після канікул. Ну так, на тиждень-другий, не більше. Щоб зустрітися з усіма друзяками, погортати нові підручники, поганяти м’яча з хлопцями, з якими не бачився мало не 100 днів. Ну а потім можна знову на канікули…
Тепер не так. Хоча – звідкіля мені знати напевне? Знаю лишень, що чимало з колишнього шкільного відійшло назавжди. Пригадуєте, приміром, наші зошити?
Вони були не найкращі, але інших ми не знали. Зрештою, наші батьки після війни й на газетах писали, і нічого – вивчилися, ще й добре вивчилися. А ті, на 12 аркушів по 2 копійки і 18 – по 3, мали вкладену за обкладинку «промокашку». А ще зошити в клітинку не мали полів, їх треба було рівненьоко, під лід лінійку, і найчастіше – дерев’яну, прокреслити червоним олівцем. Забудеш – математичка «прокреслить» окличним червоним «Поля!»
Багато «девайсів та гаджетів» ми мали, що й казати. Не все знаходило своє місце у пеналі. А окрім них – підшипники, солдатики, поплавки, тенісні шарики «димовий», рогатки, якісь пружинки і шестерні-дзиги, які так весело витанцьовували на парті до повного оскаженіння вчительки.
Портфелі змінилися сумками через плече, а десь на початку 1980-х у моду старшокласників увійшли пластмасові дипломати. Скільки коштували – не пригадаю, здається щось карбованців 30-40, але то був страшний дефіцит. Як і імпортні поліетиленові пакети: шик із шиків спекулятивною вартістю 5 карбованців. Це, між іншим, приблизно 2 кг м’яса чи вареної ковбаси. Уявляєте сьогодні пакет отак десь гривень за 250?
Утім, все це – з минулого особистого. Можливо, у когось все було інакше…