«Джазмен» у літературі

Ну як ми з вами з тої чи іншої причини… мислимо?! Та дуже просто… Та ось, наприклад, у літературі… Пише автор вірші, то й чекаєш від нього… Чого? Ну, як це чого?! Збірки віршованої лірики. Писав письменник прозу, то відповідно і чекаєш від нього – свіжесенької прози… Ну, щоб і сучасне життя у ній було, щоб і любов хвилююча була, щоб і почуття національні! Ну, в дусі часу… Пише автор і лірику, і гумор – ну, тут можна було б і хоч трошки піддатися сумнівам… а що ж далі… лірика чи гумор! Отже, загалом загадок небагато. І дивуватися ніби нема чому.
Але не поспішайте радіти – не все так просто! Інколи хтось з авторів щось… як відчебучить! Напише щось таке, що не зовсім вкладається, а то і зовсім не вкладається у змальовану вище схему.
Отже… Що маємо?! Нова книга Олександра Прилуцького – «Осінній джаз» (Черкаси, «Інтроліга ТОР», 2017 рік). Отож щодо цього автора що можна сказати?! Писав собі чоловік вірші для дітей. Видавав книжку для книжкою… Впадав, можна сказати, у дитинство – у кращому розумінні цього слова! А потім раптом… бах… і подорослішав. Бо і пора. Бо і не перший, і не другий десяток літ.
І вже вищезгаданий автор видає книжку – не повірите! – віршів, але адресованих дорослому читачу. Хтось запитає – а яка ж різниця?! І то вірші, і то вірші. А різниця таки є – бо вірші для дорослих і вірші для дітей пишуться усе ж по-різному. Навіть одним і тим же автором.
Звичайно ж, і у віршах для дітей, і у цілком дорослій ліриці важливі авторська щирість і схвильованість. Але ж є і певні відмінності. Твори для дітей мають бути зрозумілими маленькому читачику і достатньо легко ним сприйматися. Тут найменша фальш буде надто помітна. А вірші для дорослих це вже інші теми, це вже інше бачення світу.
Та і сама назва збірки «Осінній джаз» – чогось подібного зустрічати… ще не доводилось! Не відношу себе до глибоких знавців джазу, але маю сказати, що деякі з почутих у різний час джазових творів усе ж зуміли мене схвилювати. І навіть дуже. Важко знайти поета, який би не писав про осінь. Але осінь… як щось дуже співзвучне джазу?! Це і справді ж цікаво.
Та і сама книга Олександра Прилуцького – це хвилюючий згусток вистражданих тем. Це жагуча спроба відтворити засобами поезії внутрішній світ сучасної людини, чиє життя ущерть переповнене стресами і проблемами, але ж і радощами теж! Це і тема рідного краю, його славної історії і непростого сьогодення, що є справжнім духовним корінням багатьох творчих особистостей Черкащини. Це і гострота сучасних проблем… Це і неговіркий, некрикливий, але ж патріотизм! Любов до України і любов до краю, де ти живеш.
Олександру Прилуцькому не раз доводилося чути від багатьох черкащан:
– Наші діти зростали… на ваших книгах!
Книга лірики Олександра Прилуцького «Осінній джаз» засвідчила, що і сам її автор не зупинився у своєму творчому розвитку, і, певна річ, зміг помітно зрости – і тематично, і духовно, і літературно!
Отож про що йшла мова у вищевикладеному? Про те, що виявилось у згаданій вище книзі цікавим для мене і могло б бути цікавим для читача. Але уважний і доскіпливий читач може і запитати – ну, тут більше… ніби плюс… А де ж – мінус… А де критичне бачення прочитаного?! Ну, найбільший мінус, на мою думку, це коли люди не розуміють, якою цікавою для них може бути поезія і якими цікавими є… ну, якщо не всі… то хоча б дехто з сучасних українських авторів!
А завершити міг би власним віршем – може, і співзвучним викладеному вище, а, може, й ні. Отож, читайте – якщо читається.

Притча про казку

Хлоп’я мале… а серце – на льоту!
А в серці сяйва доброти немало…
Любило, коли казочку просту
Йому бабуся знов розповідала.

Минули вже не тижні, а роки.
І нам усім – і це вже справа звична! –
Казки з трибун розказують дядьки,
Казки страшні, сумні і політичні!

Отож хлопчина, бо уже і зріс,
Сказав, як не одну пройшов завію:
– Ох, ці казки примхливі… Хай їм біс!
Ні, віршем діткам… я серця зігрію.

Реклама

0 0 голосів
Рейтинг статті
guest

0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x